Plantago major — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознисте, 10—60 см заввишки. Листки яйцевидні або еліптичні, цілокраї, голі або злегка опушені, звужені в широкий черешок, з 3—9 поздовжніми жилками, зібрані прикореневою розеткою; черешки коротші за пластинку або майже дорівнюють їй. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла циліндричним колосом; віночок буруватий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з червня по жовтень. Плоди достигають з липня.
Поширення
Подорожник великий росте на смітниках, городах, біля доріг і на вологих трав'янистих місцях по всій території України.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Plantaginis majoris) і насіння (Semen Plantaginis majoris) подорожника. Листя заготовляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим (для добування соку) або сушать, розстеливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері в затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні й час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Сухої сировини виходить 22—23% . Насіння подорожника заготовляють восени. Готову сировину зберігають у сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Строк придатності — 3 роки. Листя подорожника є у продажу в аптеках.
Хімічний склад
Листя містить глікозид аукубін, флавоноїди (гомоплантагінін, плантагінін, похідні байкалеїну і скутеляреїну тощо), гіркі, дубильні й пектинові речовини, слиз, оксикоричні кислоти (хлорогенова і неохлорогенова), фактор Т (бере участь у процесі зсідання крові), вітамін С і К, каротин, холін, аденін, сліди алкалоїдів. У насінні є значна кількість слизу, жирна олія, аукубін, олеанолова кислота, стероїдні сапоніни та вуглеводи.
Фармакологічні властивості і використання
Галенові препарати з листя подорожника виявляють багатосторонню терапевтичну дію: секретолітичну, протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, бактеріостатичну, седативну (навіть снотворну), гіпотензивну та протиалергічну. Відвар із листя подорожника призначають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супроводяться виділенням густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і виразковій хворобі. З готових аптечних препаратів використовують сік подорожника (див. статтю подорожник блошиний) і плантаглюцид. Плантаглюцид застосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в період загострення і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення — 3—4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипоказані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній медицині відвар або настій листя подорожника п'ють і як «кровоочисний» засіб, від кропив'янки, при цинзі, гарячці й атеросклерозі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й набряків, при раку шлунка і легень, злоякісних виразках шкіри та слоновості. Насіння подорожника великого має обволікаючі, пом'якшувальні й протизапальні властивості. Вживають його так само, як і насіння подорожника блошиного, Разом з тим відвар насіння подорожника великого п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 1 — 2 місяців при жіночому безплідді на грунті гормональної недостатності й при цукровому діабеті. Широко використовують подорожник і як зовнішній засіб. Свіже листя прикладають до фурункулів, ран, виразок, опіків, забиттів, порізів і наривів. Соком потовченого листя подорожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для виготовлення мазі, яка є ефективним засобом для лікування гноячкових захворювань шкіри. Відваром листя промивають рани і виразки, полощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки за 10 — 15 хвилин до іжі, (дрібно порізане свіже листя подорожника змішують з рівною кількістю цукру і настоюють у теплому місці протягом 2 тижнів) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їжі при раку шлунка.
