Allium sativum — багаторічна трав'яниста цибулинна рослина родини лілійних. Цибулина яйцевидна, складається з численних білих сидячих цибулинок, уміщених в загальну білу, сірувату або рожеву оболонку. Стебло (квіткова стрілка) безлисте, 25—60 (100) см заввишки, у верхній частині здебільшого зігнуте кільцем. Листки прикореневі, лінійні, плоскі, зісподу кілясті, гострі, з шорсткими краями, виходять з цибулини і обгортають своїми піхвами квіткове стебло приблизно до середини. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в зонтиковидне суцвіття, оточене однолистим покривалом (значна частина квіток суцвіття перетворена на виводкові цибулинки); оцвітина проста, віночковидна, з 6 білуватих або зеленувато-білих, іноді червонуватих, ланцетних листочків. Плід — коробочка. Цвіте з червня до серпня.
Поширення
Первинний ареал часнику — Середня Азія. По всій території України його культи-вують як овочеву рослину.
Сировина
З лікувальною метою використовують свіжі цибулини часнику (Bulbus Allii sativi).
Хімічний склад
В цибулинах часнику є глікозид аліїн і інші сірковмісні речовини (S-метил-, S-етил-, S-бутил-, S-алкілцистеїн-сульфоксиди, S-метилцистеїн і ін.), ефірна олія, фітостерини, вітаміни (С—10 мг% , В—0,08 мг% , В2 — 0,08 мг% , В6— 0,60 мг% , нікотинова кислота — 1,2 мг% ), органічні кислоти, вуглеводи, полісахарид інулін, жирна олія (сліди). До складу ефірної олії входять органічні сполуки сірки (алкілпохідні цистеїну, дивінілсульфіди, алілвінілсульфоксид). Мінеральний склад часнику характерний наявністю значних кількостей калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду, міді.
Фармакологічні властивості і використання
Часник городній стимулює виділення шлункового соку і жовчі, посилює перистальтику кишок, знижує анормальну і сприяє розвитку нормальної кишкової флори, згубно діє на гостриків, розширює кровоносні судини, знижує кров'яний тиск, збільшує амплітуду і сповільнює ритм серцевих скорочень, підвищує діурез, сприяє розрідженню густих мокрот при бронхітах, посилює менструації, підвищує статеву активність. Пероральне застосування часнику показане при відсутності апетиту, порушенні травлення, катарі шлунка і кишечника (особливо інфекційного походження), поносі, підвищеному тиску крові, атеросклерозі, при клімактеричних неврозах, що супроводжуються головними болями і безсонням. Крім того, часник вважається добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, дизентерії і тифу. Як кровоочисний засіб його вживають при фурункулах і висипках на шкірі. Позитивний ефект одержують при лікуванні часником свинцевих отруєнь. Існують достовірні статистичні дані про те, що в країнах, де часник систематично вживають у їжу, відносно низька захворюваність на рак. Препарат алохол, у складі якого є сухий екстракт часнику, застосовують при хронічному гепатиті, холангіті, холециститі і хронічному атонічному запорі. Настойку часнику, яка є у продажу в аптеках, призначають всередину для пригнічення процесів гниття і бродіння в кишечнику, при атонії кишечника і колітах, при гіпертонії і атеросклерозі. Свіжий часник і виготовлені з нього препарати протипоказані при захворюваннях нирок. При зовнішньому застосуванні рослини спостерігається протистоцидний, бактерицидний, фунгіцидний, болезаспокійливий, протисверблячий, протисеборейний, кератолітичний і депігментугочий ефект. Розтерті на кашку цибулини часнику використовують для лікування гнійних ран, мікозів, трихомонадних кольпітів, корости, гніздової плішивості, себореї голови, для стимулювання росту волосся, для інгаляцій з метою профілактики грипу та для виганяння гостриків (вводять з водою або молоком в клізмах).
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — одноразове вживання 2—3 зубочків часнику (добова доза) в їжу; настій (1 чайну ложку подрібненого на кашку часнику настоюють 1 годину на 400 мл холодної кип'яченої води) по півсклянки 3 рази на день до їжі; потовчену головку часнику змішують з 250 мл кислого молока, настоюють ніч, а на наступний день випивають за 2—3 прийоми; настойку часнику (Tinctura Allii sativi) то 10—20 крапель (дорослим) 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — аплікації на ділянки ураження; інгаляції (кашу із часнику вводять у ніздрі з ватним тампоном); клізми (2—4 столові ложки соку часнику на півсклянки молока; для дітей кількість соку зменшують в 2 — 4 рази); тампони (потовчену головку часнику загортають у марлю розміром 10 * 10 см, зав'язують і вводять у піхву на 4—6 годин щодня зранку і ввечері).
