Сьогодні виповнюється 152 роки від дня перепоховання Тараса Шевченка у Каневі
26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 1 (13 березня) його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Після того, як п’ятдесят вісім днів знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
26 квітня (8 травня) 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею потрапила до Москви.
Далі шлях до Києва проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю та Бровари. У Києві по Ланцюговому мосту, випрягши коней з воза, його провезли студенти Університету Святого Володимира і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
Прощатися з Тарасом прийшли студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати Т. Шевченка в Києві. Однак Григорій Честахівський відстояв думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про:”тихе пристанище і спокій коло Канева”.
8 (20 травня) 1861 року на пароплаві “Кременчук” з Києва прах Шевченка потрапив до Канева. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 10 (22 травня) було відслужено в церкві панахиду і домовину з Тарасом віднесли на Чернечу гору.
