Запорізький скарб

Запорізький, Кічкаський, Вознесенський  скарб

У скарбі було до 1500 золотих предметів. Золото важило 1,2 кг. З срібних речей найкраще збереглася фігурка орла зі змією в лапах вагою більше кілограма.

У1930 році Дніпрогесовськая історико-археологічна експедиція досліджувала територію, на якій планувалося будівництво заводів Запорізького промислового комплексу.

При обстеженні Вознесенської гірки (зараз центр Запоріжжя) виявлено поховання, до якого входило близько 50-ти курганів.

Кургани поділялися на дві групи, які були за 500 метрів одна від іншої.

Між насипами південно-західної групи виднівся розпливчатий вал висотою від 0,45 до 0,85 метра. Вал утворював укріплення у вигляді прямокутника довжиною 82 і шириною 51 метр. Під час розкопок укріплення археологи знайшли багато фрагментів давнього посуду і кінських кісток.

У східній частині укріплення археологи виявили зруйновану кам'яну кругову викладку площею 29 квадратних метрів. В її центрі на глибині близько 2-х метрів знаходилось поховання-спалення.

Поруч знайшли і сам "Кічкаский скарб", який був в окремій циліндричній ямі глибиною 90 см, та діаметром близько 70 см. Вона була заповнена металевими предметами. Яма згори була проткнути трьома шаблями.

З публікацій дослідників скарбу відомо, що в ньому перебували 50 залізних стремен, 20 залізних кінських віжок, а також пряжки і кільця від кінських уборів. Дві-три пари стремен і віжки були орнаментовані срібною та золотою насічкою. У скарбі було до 1500 золотих предметів, майже повністю у вигляді бляшок та грудочок розплавленого металу загальною вагою понад 1 кг 200 г.

Бляшки були прикрашені складною ювелірною технікою - зерно і сканню, а деякі виготовлені штампом.

Серед знахідок були і золоті кільця, обжими та інші деталі від піхов для шабель, сагайдаків, луків, сідел та іншого військового спорядження. Більшість речей пошкоджені вогнем, а деякі під дією вогню стали золотими та срібними шматочками металу.
З срібних речей найкраще збереглася фігурка орла зі змією в лапах, відома з античності алегорія боротьби відкритої сили та підступної хитрості. На грудях орла вирізано монограму - латинський хрест, на краях якого розміщені літери, які складають ім'я "Петрос". На спині в два ряди розміщено 12 шишечок, по шість в ряд. Що вони означають - невідомо. Дослідники вважають, що срібний птах вагою більше кілограма і заввишки 21 см колись, скоріше за все, був на вершині хоругви візантійського легіону. З іншої, схожої, фігури лева вціліла лише голова. Серед знахідок із срібла частина предметів (куріння, чаші, дискосі), мала культове призначення. Багато речей не вдалося ідентифікувати через їх погану збереженість.

Археолог В.А. Грінченко, який розкопав Вознесенський скарб, датував пам'ятку VIII століттям і зробив висновок, що це поховання кількох чоловік. Вважаючи, що поховані, не могли померти всі відразу, дослідник зробив висновок - причиною такої передчасної смерті міг бути невдалий бій, повстання в армії або якась серйозна катастрофа, під час якої загинули полководці і певна кількість воїнів. Це, можливо, призвело до безвихідного становища, і воїнам, які залишилися живими, довелося спалити разом зі своїми загиблими полководцями та товаришами також і військові регалії (орел і лев), щоб вони не дісталися ворогові. Спорудження з валами, розташоване у найвищій частині Вознесенської гірки, дозволяло контролювати місцевість у радіусі 15 кілометрів і, можливо, було укріпленням центрального управління штабу військового загону.
Існує й інша версія походження запорізького скарбу – скарб Святослава. Згідно з літописом князь Святослав загинув біля дніпровських порогів.

На користь версії з похованням князя Святослава свідчить те,що по-перше, серед знахідок таємничого поховання-спалення знайдено кілька корабельних цвяхів. А це свідчить про обряд спалення в кораблі, який був поширений серед слов'ян того часу, по-друге, Святослав дійсно міг підійти на кораблях по Дніпру в район сучасної Червоної річки і, довідавшись від розвідки, що на Кічкаській переправі його підстерігають печеніги, спробував обійти їх степовими балками. А коли Святославу це не вдалося, він, відрізаний від флотилії на Дніпрі, змушений був піднятися в невелике тимчасове сторожове укріплення, збудоване жителями Кічкаського або Хортицького слов'янського поселення, на стратегічно вигідній верхівці Вознесенської гірки і там прийняти бій.

На користь цього припущення говорять численні випадкові знахідки на дні Дніпра в районі острівця Растебіного. Вони були зроблені в 1949-1952 роках під час поглиблення русла річки земснарядами. Саме тоді були знайдені черепки посуду, килим і зброю: кольчуги, мечі, наконечники списів і стріл слов'янського часу. Знайдено було також багато людських черепів. Тут в 1952 році були знайдені і затоплені кораблі. Ніс одного з них прикрашала фігура якогось чудовиська. Можливо, це і була остання стоянка кораблів князя Святослава, до яких він не пробився, залишившись назавжди на Вознесенській гірці.
Ті з бойових побратимів князя Святослава, що залишилися живими, поховали за давнім обрядом великого полководця, спаливши разом із кіньми та прислугою, і не насипали традиційного кургану.

Останні матеріали

Газета "Агробізнес сьогодні" - агроновини України та світу