Вона є цілком добровільною і незалежною від сертифікації якості розміщення, тому що свідчить лише про енологічно сприятливий (чистий) спосіб ведення власного господарства. Нерідко вдосконалення комфортності розміщення може навіть суперечити екологічним вимогам, зокрема з приводу використання будівельних матеріалів, які вміщують азбест, пластикових садових меблів, одноразового посуду, кімнат помешкання, обладнаних синтетичними матеріалами, застосування засобів побутової хімії, неналежної економії газу, електроенергії та води.
Істотною вимогою, яка не завжди виконується сьогодні сільськими господарями, що надають туристичні послуги, але буде обов'язковою, е наявність довідки із санепідемстанції про відповідність джерела питної води державним стандартам. Ще наприкінці XX століття якістю навколишнього середовища почали перейматися і державні структури, громадські організації окремих країн, і безпосередньо самі громадяни. Яким повітрям дихати, на якому ґрунті вирощувати продукти харчування
Який стан водних ресурсів в Україні?, яку пити воду? Ці питання у XXI столітті стали зовсім нериторичними. Від уживаної нами води найбільшою мірою залежить стан нашого здоров'я і майбутнє прийдешніх поколінь. Особливо нагальною ця проблема стала для сільських територій України, де традиційно споживається неочищена вода. В окремих випадках це призводить до негативних наслідків для здоров'я людей.
Упродовж лише 2002 року у водний басейн країни скинуто 2,9 млрд.. кубічних метрів забруднених стоків. Майже три чверті з них потрапило в поверхневі водойми (озера, ставки, річки) внаслідок недостатнього очищення вод на очисних спорудах. Решта 782 млн. кубічних метрів брудної води надійшла у водойми взагалі без очищення, що у 1,9 разу більше, ніж у 1990 році.
Незадовільний стан функціонуючих очисних споруд, зменшення їхньої потужності останніми роками, а також відсутність у багатьох населених пунктах централізованого водовідведення стали основною причиною скидання неочищених забруднених стоків.
Як свідчить Державна гідрометеослужба Мінекоресурсів України, у задовільному стані залишилися лише річки Карпат і гірського Криму, решта водних об'єктів продовжують зазнавати великого антропогенного тиску. Майже в кожній шостій пробі води фіксується невідповідність гігієнічним нормативам. Негативно впливають на якісний стан поверхневих вод сполуки важких металів і азоту, сульфати, нафтопродукти.
За даними моніторингу Міністерства охорони здоров'я України, 2002 року кожна сьома проба води, взята із системи господарсько-питного постачання, не відповідала санітарно-гігієнічним вимогам на санітарно-хімічні показники і кожна тринадцята - на мікробіологічні (Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища України у 2002 році.
Водні ресурси країни надзвичайно обмежені і становлять 52 км куб./рік, у тому числі поверхневі - до 39 км куб./рік, підземні - до 13 км куб/рік Водоспоживання наближається до межі ресурсів і становить 30 - 36 км куб./рік Вода у 61 відсотка річок України оцінюється як дуже забруднена і лише у 3 відсотках річок вона має задовільну чистоту. Найбільш розповсюдженими забруднювачами води є нітрати (до 2 норм гранично допустимої концентрації -ГДК), феноли (до 16 норм ГДК), нафтопродукти (до 10 норм ГДК), сполуки міді (до 11 норм ГДК), цинку (до 10 норм ГДК), марганцю (до 50 норм ГДК).
Як правило, у більшості випадків там, де відсутня мережа централізованого водопостачання, відсутня і каналізація. «Продукти» (стоки з туалету, ванної, кухні) людської діяльності накопичуються переважно на глибині від 3 до 20 метрів, де залягає верхній шар ґрунтових вод, і ці відходи мають більшу концентрацію, ніж у поверхневих водах. Відстань вигрібних ям у декілька десятків метрів від колодязів з питною водою не захищає їх від забруднення.
Централізованою каналізацією забезпечено 94 відсотки міст, 57 відсотків селищ міського типу, 3,1 відсотка сіл (Значення води в житті людини.
В Україні найбільша проблема - твердість криничної води і вміст у ній заліза, котрий іноді досягає 12-20 мг/л за норми 0,3 мг/л. У більшості випадків колодязі не бувають глибші за 30 метрів, але тільки починаючи з глибини більш як ЗО метрів вода є придатною для внутрішнього споживання. У мілких колодязях уміст бактерій, пестицидів, гербіцидів, фосфатів, нітратів у багато разів перевищує норму, тому що до цієї глибини в підґрунтових водах зосереджено небезпечні концентрації забруднювачів (Водні ресурси України).
Якість підземних вод погіршується неухильно. Активне в минулі часи використання мінеральних добрив і пестицидів не пройшло безслідно, особливо на сході та півдні країни. Метали та їх сполуки призводять до порушення діяльності внутрішніх органів людини. Проникаючи в тканини організму, вражають кишечник, легені, печінку. За даними ВООЗ, вода містить 13 тисяч токсичних елементів, тому понад 80 відсотків усіх захворювань передаються через воду (Синяк В. В., директор ПП «Геотехнології». «Ресурси природних вод Карпатського регіону».
З метою захисту водних ресурсів у сільській місцевості забороняється:
забруднювати території скиданням нечистот, сміття, гною, промислових відходів, отрутохімікатів тощо;
стійбище та випас худоби у прибережній смузі каналів, річок з усіма їх притоками ближче 100 метрів від лінії урізу води в них за максимального рівня;
застосування для рослин отрутохімікатів, органічних і мінеральних добрив, авіахі-мічна обробка землі та обробка аерозольними генераторами в природоохоронній смузі водойм...
Житлові будинки, населені пункти, промислові підприємства для попередження забруднення ґрунту повинні облаштовуватись водонепроникними вигребами, ізольованими підлогами у тваринницьких фермах, конюшнях; відведенням забруднених поверхневих стоків.
Еталон питної води
Природна вода із загальною мінералізацією не більш як 500 мг/л. Уміст Са - близько 100 мг/л; співвідношення Ca/Mg - менш як 2/1; № -менш як 10 мг/л. Твердість - менш як 6,0; рН -6,0-8,0. Інші макро- і мікрокомпоненти - відповідно до ГДК за ВООЗ (Шляхи забезпечення якісною питною водою населення України. Синяк В. В. Доповідь на міжнародній науково-практичній конференції «Ресурси природних вод Карпатського регіону», Львів, 4-5 квітня 2002 р.
Вода не має містити такі токсичні компоненти, як ртуть, талій, кадмій, нітрити, ціаніди, хром (+6), 1,1-дихлоретилен, 1,2-дихлоретан, бензапірен) у концентраціях, що визначаються стандартними методами досліджень.
Охорона вітчизняного водного басейну
Для попередження забруднення річки, знищення флори і фауни на її берегах, а також створення сприятливих для них умов, по обидва береги річища на території долини встановлюються так звані прибережні захисні смуги та водоохоронні зони. Ці ділянки є природоохоронними територіями, господарська діяльність на яких має обмеження і регулюється Водним кодексом України.
Стаття 87 Водного кодексу України зобов'язує: «Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їхнього забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.Водоохоронні зони є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється:1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також потічки....Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів зобов'язані доводити до відома населення, всіх зацікавлених організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смут, а також додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища».Згідно з даними Науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем України, в разі відсутності обрушення берега або його ерозійної активності та вузької смуги підтоплення ширина водозахисної смуги встановлюється по обидва боки від водотоку:для малої річки - 250 м;для середньої річки - не менш як 500 М;для великої річки - від 1 км до 7 - 8 км.На території населених пунктів розміри водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюються відповідно до наявних на час встановлення конкретних умов забудови, але не ближче, ніж 10м від берега (Зуб Л.М. Водоохоронні зони та прибережні захисні смуги річок).Нормативно-правовими актами України визначена прибережна захисна смута. Це територія обмеженої господарської діяльності де забороняються будь-які роботи, окрім влаштування сінокосів та пасік. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною:для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м;для середніх річок, водоймищ на них, а також ставків площею понад 3 га - 50 м;для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м (стаття 88 Водного кодексу України).Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смути подвоюється. У межах наявних населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. У разі нового землевідведення чи забудови мають бути дотримані встановлені норми.«Прибережні смути є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;зберігання та застосування пестицидів і добрив;- улаштування літніх таборів для худоби;будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо...» (стаття 89 Водного кодексу України).Причини деградації малих і середніх річокНегативно впливає на річку комплекс різних чинників:розорена поверхня водозбору сприяє зростанню поверхневого, а не підземного живлення річки;розорені схили річкової долини, а особливо заплави, не зупиняють цей поверхневий стік у річку;поверхневий стік сприяє збільшенню зливу в річку найлегших, найпоживніших фракцій ґрунту;з ґрунтом у річку зливається дуже багато поживних речовин - біогенів, мікроелементів;надлишок рослинної маси не встигає розкластися до найпростіших речовин;цей надлишок опадає на дно річки, утворюється мул;процес замулення підсилюється надходженням змитого поверхневим стоком ґрунту;у замуленому руслі ще інтенсивніше розвиваються процеси заростання водяною рослинністю, чим підсилюється замулення русла;у замуленому руслі зменшується проточність - річковий стік частково переходить у підземний стікЯк наслідок - річка замулюється, заростає, гине (Хімко Р.В. Регіональні особливості господарського використання малих річок).Ефективно захищають річки від руйнівних процесів лісонасадження. З досвіду українських лісівників відомо, що середня ширина захисної смуги по обидва береги річки довжиною понад 100 км має бути 50-100 м, на річках довжиною менш як 100 км - до 50 м. На ділянках річок, що пересихають, та на дуже малих річечках від витоків до 50 м (за довжиною) ширина лісового насадження повинна бути 20 м; на ділянці 50-100 км - 30 м; на ділянці більш як 100 км - не менш як 40 м (Зуб Л.М. Відновлення природних комплексів річкових долин (ландшафтна фітомеліорація).Причиною екологічних проблем у навколишньому середовищі, зокрема в сільській місцевості, є людська байдужість, невігластво та брак інформації щодо стану довкілля. Люди в своїй переважній більшості керують своїми вчинками як мовиться у прислів'ї: «Моя хата скраю - я нічого не знаю». Одне з основних завдань у діяльності Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні полягає в постійній просвітницькій роботі серед сільських господарів, що надають туристичні послуги. І це дає відповідний результат, тому що господарі самі в першу чергу зацікавлені в чистоті природи, яка їх оточує. Палітра заходів Спілки в цій царині найрізноманітніша - від наукових лекцій фахівців до проведення науково-практичних конференцій, семінарів, тренінгів, виставок-ярмарків сільського зеленого туризму і захисту навколишнього середовища, публікацій статей з екологічної тематики в журналі «Туризм сільський зелений» та в інших друкованих виданнях, виступів активістів Спілки на радіо і телебаченні.Пропагуючи здоровий спосіб життя й оберігаючи річки, озера, ставки, луки, полонини, гаї та ліси, флору і фауну, заболочені місця як невід'ємну частину цілісної екосистеми, місцеві осередки і регіональні відділення Спілки зобов'язані дедалі активніше використовувати місцеві традиції, народні чи релігійні свята, співпрацю з учителями, управлінцями. Ефективною може бути реклама сільського зеленого туризму на місцевому рівні в поєднанні з використанням барвистих стендів, стіннівок, листівок, фотокомпозицій, присвячених проблемам захисту навколишньої біосистеми.Законодавча база, що регулює якість питної води в УкраїніГоловним регулюючим актом, що регламентує державний контроль та управління в галузі охорони й використання вод та відтворення водних ресурсів, є Водний кодекс України, введений в дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року.Також якість питної води регламентується такими документами:Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (від 10 січня 2002 року №2918-111);Законом України «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» (від 3.03 2005 року №2455-IV);Указом Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 року «Про стан безпеки водних ресурсів держави та якість питної води в містах і селах України» (від 4 лютого 2003 року №75);збірником «Вода питна нормативні документи (Законодавство. Стандартизація. Класифікація. Сертифікація)». Довідник (у 2 томах). Упорядник Тимошенко B.C. За загальною редакцією Іванова В.Л. /Львів, ЛЕОНОРМ, 2001 р./.Василь ВОВК
