КОЛОДІЙ
Добрі люди вшановують своє повесніле сонечко святом на честь Колодія, бога шлюбу. То буває десь за місяць до Великодня, тієї благословенної пори, коли зима зустрічається з весною. Це велике свято триває протягом тижня. Усі ці дні люди не займаються значними роботами, не шиють і не прядуть, а славлять свого бога Колодія, сонце, весну і світло. Після урочистої зустрічі запрошують Колодія до себе на гостини. Першого дня відзначають його народження. В понеділок, напередодні Великого посту, на Масляну (так називають цю пору, бо тоді вживають переважно молочні страви, передусім вареники з сиром та маслом) зранку жіноцтво збиралося у корчмі справляти Колодки, Колодка (фалічний знак) у наших предків була символом продовження роду. Одна з жінок клала на стіл невеличке звичайнісіньке полінце, що символізувало собою частину Дерева життя — "Колоду". Інші жінки вповивали колодку полотняним шматтям. Купивши горілки, сідали за стіл навколо неї, пили та вітали одна одну з народинами. Сповита колодка залишалась у шинку аж до суботи, бо в понеділок вона народилася, у вівторок хрестилась, у середу були похрестини, у четвер колодка помирала, в п'ятницю її хоронили, а в суботу — оплакували. Звичайно, ніхто за нею не плакав, веселі розваги тривали як при "народженні", так і під час "смерті".
Після святкування народин Колодки заміжні жінки обходили ті родини, де були парубки, що не поженилися шлюбного сезону упродовж останніх м'ясниць, і прив'язували матерям колодку до ноги. У такий спосіб карали і дівчат, які перебирали женихами і не встигли пошлюбитися, а вже пора мати діток, носити їх на руках і пестити, як і матерям колисати колисочку з онуками. Дівочу колодку оздоблювали барвистими стрічками та паперовими квітками і прив'язували до лівої руки (хлопцям — до ноги). Парубки заздалегідь готувалися до Колодія, від якого можна відкупитися грішми або горілкою, а ще — намистом, стрічками чи хустиною. Таким Колодій нагадує: "Не женився єси, то колодку носи!" Ось так бог шлюбу не лише благословляв подружнє життя, а й карав тих, хто легковажив ним та порушував обітницю. Недаремно Колодій після Масляної забороняв робити весілля. Наші батьки-діди добре знали, що найкраща пора для народження — кінець зими, коли починає воскресати природа. Породіллі до початку польових робіт одужували, дітки трохи підростали і не було якихось ускладнень у хліборобську пору.
Це свято багате веселими та радісними іграми. Бог Колодій жартує, одночасно навчаючи тих, хто не одружився або не має дітей, бо він є ще й опікуном подружнього життя, сприяє зміцненню нової родини, дбає про здоров'я і життєві радощі, охороняє від недуг.
У ці веселі дні довкола тільки й чути голосні вигуки: "Народився Колодій, народився!" Скрізь запрошують бога на гостини:
Ходім, Колодію, На нашу затію. Будем їсти, будем пити, Світ Божий хвалити.
Найвищими святителями і чистителями у наших прародителів завжди були вогонь і вода. Вогонь ще зі створіння світу очищає душу і тіло від гріховної скверни, а вода — то основа життя, бо має своє, особливе, призначення як для людей, так і для богів. Ще у стародавніх божественних текстах, "Авестах" і "Рігведах", оспівано напої соми та сури. Наші предки знали і вірили в те, що напій соми дарує богам безсмертя, а людям продовжує життя. В одному зі священних гімнів співається: "Ми випили соми, ми стали безсмертними, ми досягли світла, ми знайшли богів". Напої соми та сури відкривали перед людиною таємниці божественної мудрості.
Орії — діти сонця, тому й навчив їх Колодій виготовляти сонячні напої. То — дуже давня пошана богам, своєрідна їм жертва, аби вічнів рід синів і доньок могутнього Сонця-Дажбога.
У часи, коли люди проводжають зиму та закликають весну, Колодій допомагає їм повертати втрачене здоров'я, бо саме тоді людина відчуває загальну втому і безсилля — не вистачає свіжої сонячної садовини та городини. А тому ще ранньої весни, влітку і на початку холодів, коли цвіте та буяє рослинне царство, вміли наші далекі предки готувати Колодіїв напій. Барвистого різнотрав'я в доброго бога вдосталь: медунка, подорожник, цикорій, яглиця, м'ята, чебрець, липовий цвіт, кропива, деревій, горобина, калина, смородина, аґрус, первоцвіт, підмаренник, верес, материнка... Для сонячного напою відшукуються, передусім, сонячні рослини, які цвітуть яскравими квітками жовтого кольору. У давнину таємницю приготування божественного напою Колодій довіряв лише вибраним людям — чародіям, ворожбитам, характерникам, бо вони — особливі, "знахарські", а тому здатні повертати здоров'я навіть приреченим смертельною недугою хворим. Запалений сонцем Дажбога, очищений вогнем Сварожича, замовлений душею зоряного неба предків медово-сонячний напій спроможний очистити від скверни не лише тіло, а й душу.
Власне тому один з напоїв сури подарований богами та цілителями, які сьогодні з нами і на небі, і на землі:
Беруть по дві столові ложки подрібнених коренів оману високого та парила звичайного, заливають 400 мл джерельної води, кип'ятять 10 хв, додають дві ложки подрібненого підмаренника справжнього та 100 мл незбираного молока і настоюють ЗО хв. Розчиняють 400 мл меду у профільтрованому охолодженому відварі та ще відважують 50 г сухого молока (замість незбираного). До приготовленого напою додають, насамкінець, 400 мл 96% спирту, настоюють три дні, фільтрують через чотири шари марлі. Приймають напій по одній столовій ложці тричі на добу за півтори години до приймання їжі.
Цей священний напій значно додає сил, повертає молодість та спокій. Тож завжди на столі в орія на святі Колодія —> і вино, і різні наливки з напоями, і горілочка, адже невдовзі — найвідповідальніша хліборобська пора, коли треба сіяти, садити та працювати в поті чола. Загадкові Колодієві напої не складні, їх споживають як дорослі, так і діти. Одних Колодій заспокоює, іншим — виліковує нудьгу і безнадію, тугу за втраченим коханням, оздоровлює літніх людей, виснажених сухотами, та допомагає хворим на безнадію.
На це свято годилося обов'язково помиритися, а ворогуючим людям пити такий напій "по колу", щоб погасити злобу і роздратованість, наприклад, сварливим сусідам, заздрісникам, свекрусі з невісткою, тещі з зятем, інакше зло за рік так сточить серце та душу, як шашіль тверду деревину, роблячи її крихкою, перетворюючи її на порох. Недаремно наші прародителі прославляли Колодія, бо він ще й бог бадьорого духу, злагоди та міцного здоров'я.
Протягом усіх семи днів наш прадавній народ смакував Колодієві напої. Сьомого дня разом з Колодієм повинні були вмерти усі злі та ворожі сили, а тому у кінці розваг Колодій ще раз щедро обдаровував людей своєю сонячною іскристою добротою. Всі були раді йому, цілували, жартували та співали пісень, бо наближалося Святе воскресіння:
Ой спасибі, Колодію,
Що зібрав до купки,
Гостювали, цілувались,
Аж злипались губки!
* Див.: Товстуха Є. Українська народна медицина. С. 318
ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ
