Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник

Цей мальовничий куточок Криму розташований у південно-західній його частині і має площу 14 230 га. Його територія М 1 прпгтягяртт'гя уздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса доТурзуфа на 40 км, оточуючи Велику Ялту. В цілому заповідник знаходиться в межах висот 380-1200 м над рівнем моря, в окремих місцях опускаючись до моря. Максимальна висота його 1320 м на Ай-Петрі. Він був створений 20 лютого 1973 року.
Заповідник має південний макросхил Головної гряди, що простя-гається із заходу на схід і складена породами різного віку: від темно-сірих тріасових сланців, перекритих юрськими вапняками, які, власне, і формують гряду, до сучасних четвертинних лесів. Верхня і середня частини схилів круті (30-40 °С), часто обривисті, нижні пологі (10-20 °С), сильно почленовані глибокими долинами та ярами.
Вершина гряди-яйли (у перекладі з татарської - “пасовище”) являє собою горбисте плато від кількох сот метрів до 5-7 км завширшки з карстовими впадинами, котловинами, зниженнями.
Клімат заповідника в його нижній частині близький до середземно-морського, із збільшенням висоти переходить до помірно прохолодного і вологого на яйлі. Середньорічна температура становить + 13 °С, середня січня + 3,5 °С, середня липня + 24 °С. Безморозний період триває 247 днів, а днів із сніговим покривом - у середньому 11. За рік тут випадає 550-560 мм опадів. На яйлі клімат помірно прохолодний і вологий, типово гірський. Середньорічна температура знижується до + 5,7 °С, середня січня - 4°С, середня липня + 15,4 °С. Безморозний період триває 150-160 днів, сніговий покрив 110 днів, кількість опадів 960-1050 мм.
В умовах субсередземноморського клімату формуються коричневі фунти, які в середньому та верхньому поясах переходять у бурі. На яйлі під густим трав’яним покривом на вапняках формуються перегнійно-карбонатні гірсько-степові грунти.
Флора заповідника налічує 1363 види судинних рослин, які належать до 509 родів та 100 родин. Найбільше серед них айстрових (12,2 %), далі йдуть бобові (9,4 %), злакові (8,3 %), хрестоцвіті (5,7 %), розові (5,6 %), губоцвіті (5,2 %), зонтичні (4,2 %) та інші. Переважають у флорі багаторічні трави (54,8 %), на другому місці – однорічники (34,3 %), чагарників, напівчагарників та чагарничків - лише 10,9 %. Серед них один ендемічний рід - Румія і близько 8 % ендемічних видів: гвоздика низька, березка кримська, соболевскія каменелюбна, кропива глуха гола, чина пальчаста, півонія кримська, герань кримська, ломикамінь зрошуваний, сонцецвіт Стевена, самосил яйлинський, пролом- ник кримський та багато інших.
У Ялтинському заповіднику росте 183 види мохів, що становить 60 % видів біофлори Криму, і 154 види лишайників.
Рослинність заповідника досить різноманітна і утворює чотири висотних пояси. Від узбережжя до висоти 400-450 м це пухнастодубові ліси з ділянками ялівцю високого та фісташки туполистої. Саме в цьому поясі ростуть і вічнозелені суничник дрібноплодий, чист кримський, тамус звичайний, рускуси під’язиковий та понтійський. Під впливом рубок вони замінюються густими заростями із грабинника східного або держидерева колючого.
На висоті від 400 до 900 м простягається широкий пояс лісів сосни кримської. Якщо в нижній його частині домінують субсередземноморські види, то у верхній - неморальні (дуб скельний, граб, ясен). Місцями ліси дуба скельного займають великі площі. По крутих обривах сосна кримська піднімається до самої яйли.
Вище 900 м (до 1200 м над рівнем моря) формуються угруповання третього поясу - ліси сосни Коха (в районі Гурзуфа) у поєднанні з нашою сосною звичайною і типові букові ліси, що займають вирівняні ділянки.
На вершині яйли розкинулися специфічні лучні степи, які на крутих схилах змінюються угрупованнями чагарничків, а в карстових пониженнях - луками. У степах переважає реліктовий вид - осока низька або типчак скельний, бромопсис кападокійський. Зрідка можна побачити сріблясті плями ковили каменелюбної. У складі цих угруповань трапляється велика кількість ендемічних видів.
Багато рослинних угруповань (ялівцю високого, фісташки туполистої, сосни кримської та Коха, осоки низької, ковили каменелюбної та інші), а також велику кількість видів рослин занесено до Червоної книги України. Найцікавіші серед них - краєкучник персидський, адіант венерин волос, яловець високий, сон кримський, роговик Бібер- штейна, смілка зеленоквіткова, півонія кримська, фіалка кримська, чист кримський, соболевскія сибірська, суничник дрібноплодий, зіновать Вульфа, фісташка туполиста, прангос трироздільний, громовик багатолистий, аденофора кримська, дуже багато видів орхідних.
Різноманітність природних умов, рослинного покриву зумовлює багатство фауни заповідника. Хоча в цілому вона бідніша за материкову. Тут мешкає 37 видів ссавців (72 % теріофауни Криму), 150 - птахів (50 % орнітофауни), 16 - плазунів (66,6 % герпетофауни Криму) та 4 види земноводних (75 % батрахофауни Криму). Із ссавців досить типовими є їжак звичайний, заєць-русак, миша лісова, полівка звичайна, ласка, куниця кам’яна, козуля європейська тощо. До Червоної книги України занесено велику групу рукокрилих, що живуть у печерах, будівлях, дуплах дерев; підковоносів великого і малого; нічниць ІІаттера і триколірну; широковуха європейського, вечірниць малу й велетенську; нетопирів кожанковидного та серед-земноморського. Крім того, по берегах гірських потоків трапляються кутора мала, в лісах - борсук, яких теж занесено до Червоної книги України. Чимало видів тварин Криму відрізняються від типових і розглядаються як окремі ендемічні підвиди: бурозубка мала, лисиця гірська кримська, куниця кам’яна кримська, олень благородний кримський тощо. Багато тварин було завезено до Криму, і вони тут добре акліматизувалися (білка-телеутка алтайська, муфлон, кабан дикий).
Досить багатим є світ пернатих у Ялтинському заповіднику. Тут їх трапляється близько 150 видів, з яких гніздяться 40. Найтигіовіші з них у лісах - зяблик, дятел строкатий, синиці чорна й велика, дрізд чорний; на яйлі - жайворонок польовий, коник лісовий; на скелях - стрижі, голуб сизий тощо. Рідкісними стали такі хижаки, як орел-могильник, пустельги степова, польова й лучна, сокіл-сапсан та балобан, яструб-перепелятник та інші.
Плазуни представлені невеликою кількістю видів. Найчастіше можуть трапитись ящірки кримська, прудка та скельна, рідше - жовтопуз і дуже рідко - гексон кримський, полози жовточеревий та леопардовий.
Із земноводних тут відомі квакша звичайна, ропуха зелена, жаба озерна.
Фауна безхребетних у Криму значно багатша, хоча тут немає типових для материка хрущів, карабусів, аполлонів та інших. Натомість багато видів цикад, метеликів, серед яких є ендеміки. До Червоної книги України занесено богомолів - емпуза смугастого та боліварію коротко-крилу, з інших - жужелицю кримську, махаона, поліксену, носатку листовидну, сатира евксинського, чорнушку Ферея.