Це найбільша за площею природно-заповідна територія Сумщини (98857,9 га). Знаходиться в західній частині області на обох бере- І гах мальовничої річки Сумщини — Сейму. Територія парку входить до чотирьох адміністра- І тивних районів. Найбільша площа - в Пугивльському р-ні (36210,6 га), де до території па- І рку входить межиріччя Сейм-Клевень. Далі на І захід 30865,4 га території знаходиться у Конотопському р-ні — аж до границі з Чернігівською областю. Частина території парку (24 664,6 га) належить до Кролевецького р-ну і 7117,3 га — до Буринського.

Безкраї простори парку начебто ховають повноводний з піщаними, а місцями стрімкими, берегами Сейм. Утворюючи в межах парку великі вигини, Сейм зачаровує мальовничістю своєї заплави.

Сейм - найбільша ліва притока Десни, має довжину 717 км і починається із джерел на Старооскольській височині біля с. Семиці, шо в Курській області. Річка перетинає Сумську область із сходу на захід у своїй середній і нижній течії. Найбільшою правою притокою Сейму є Клевень, лівою — Єзуч. У долині Сейму в межах парку багато менших річечок та струмків.

До складу парку входить заплава Сейму і перша надзаплавна (борова) тераса, яка краще виражена на лівому березі річки. Ширина заплави коливається від 2 до 5 км. Складена вона здебільшого піщаними та супіщаними річковими відкладами. Борова тераса розвинена окремими ділянками по обох берегах. На лівому березі найбільший відрізок борової тераси знаходиться в Конотопському р-ні між селами Новомутин, Козацьке та Кузьки. Ширина тераси тут сягає 10 км. Тераса складена піщаними відкладами, які на поверхні частково перевідкладені вітром. Менші площі займають більш давні і високі друга і третя надзаплавні тераси, які найкраще виявлені у східній частині парку. Ці тераси складені переважно суглинковими породами.

Рослинний покрив парку досить різно-манітний. Основні площі займають ліси та луки. В заплавах, переважно приток Сейму, трапляються болота. На території парку є також водна та прибережно-водна рослинність.

Лісова рослинність парку різноманітна. Є тут і типові соснові ліси, значні площі займають дубові ліси, є ліси липово-дубові та кленово-липово-дубові.

Соснові ліси парку займають піщані ділянки. В них чітко простежується закономірний розподіл угруповань у залежності від рельєфу. Найвищі елементи рельєфу з піщаними горбами займають розріджені соснові ліси лишайникові та злаково-лишайникові. Вони в цілому в парку не займають значних площ, а невеликими фрагментами зустрічаються в соснових масивах. В таких екологічних умовах, крім типових видів-пісколюбів (псамофітів), в парку виявлені такі малопоширені та рідкісні види Сумщини, як еремогоне скельна, юринея харківська. Особливо чарівні ці горби в місцях зростання молодила руського. Навесні тут можна зустріти квітуючий сон чорніючий, занесений до Червоної книги України. Нижче в рельєфі розташовуються соснові ліси з чорницею та розрідженим орляком. Саме в таких угрупованнях зростає плаун річний з Червоної книги України. Особливу наукову цінність надає масивам соснових лісів виявлене тут місцезростання ще одного червонокнижного виду — баранця звичайного, дуже рідкісного на рівнині України.

Досить поширеними в парку є листяні ліси з добре виявленим ядром неморальної флори. Найкраще вони представлені в Ново- Мутинському лісництві. Ділянкам старих дібров квітуче лісове різнотрав’я надає особливої привабливості. Гама фарб є дуже різноманітною — помітні жовті квіти наперстянки вели- коквіткової, білі зонтики стародуба пруського та валеріани пагононосної. Неповторної краси надають подекуди цим лісам півники угорські з великими синіми квітами. Не можна не згадати і таку декоративну та рідкісну рослину, як орлики звичайні. Подекуди милують око і такі рідкісні в області рослини, як анемона лісова та змієголовник Рюйша. Серед видів із Червоної книги тут виявлені лілія лісова, коручка чемерниковидна, любка зеленоквіткова та осока затінкова, місцезростання останньої є єдиними відомими на Сумщині. Розповідь про неї ви знайдете у розділі про рідкісні види рослин. На плескатих вирівняних ділянках зустрічаюь- ся дубові ліси із домінуванням в трав’яному покриві тонконогу дібровного, в яких одноманітний злаковий покрив розквічує перестріч гайовий. За різнобарвність суцвіть цієї рослини її в народі називають "Іван-да-Мар’я". В парку виявлені угруповання дубових лісів тря- сучковидноосокових, які занесені до Зеленої книги України. Особливо рідкісні вони для Лівобережжя України. Невеликі їх ділянки виявлені біля с. Прилуж’є в Ново-Мутинському лісництві.

Окремими невеликими ділянками зустрічаються кленово-дубові ліси з суцільним покривом з барвінку. Лише по краях та в розріджених плямах барвінку зростають інші види — осока пальчаста, конвалія, костяниця та ряд інших. На погорбованих ділянках із значним зволоженням в цих лісах розміщуються угру-повання кленово-дубових лісів яглицевих. Крім домінанти, в трав’яному покриві можна зустріти такі види, як чистець лісовий, фіалка дивна, купина багатоквіткова, цирцея звичайна та деякі інші. Поодиноко трапляється і така малопоширена рослина, як воронець колосистий.

Найнижчі елементи рельєфу в масивах ли-стяних лісів займають дубові насадження із домішкою сосни і берези з травостоєм із молі- нії голубої. Ці невеличкі зниження доповнюють собою різноманіття лісових екотопів регі-онального парку.

Лучна рослинність парку заслуговує на особливу увагу. Тут широка заплава Сейму зберігає місцями безкраї лучні простори. Осо-бливо це відчувається, коли стоїш в центрі плескатої, злегка погорбованої заплави.

Основні площі серед лук парку як в заплаві Сейму, так і в заплавах його приток, займають угруповання справжніх лук середнього рівня із переважанням мітлиці тонкої, місцями стоколосу безостого та мітлиці велетенської. Менші площі займають розташовані нижче у рельєфі справжні луки із переважанням костриці лучної, китника лучного та тимофіївки лучної. Це найбільш яскраві та мальовничі лучні ділянки з багатим різнотрав’ям. Серед бобових трапляються конюшини лучна та повзуча, лядвенець український, люцерна румунська і суховершки звичайні.

У комплексі із справжніми луками зустрі-чаються торф’янисті та болотисті луки, які в цілому значних площ не займають. Торф’янисті луки знаходяться в плескатих зниженнях переважно в притерасній частині заплави. До-мінує на них типова для цих умов рослина — щучник дернистий. Невеликими плямами зу-стрічаються угруповання осоки звичайної та рідше осоки дернистої. Характерними для заплави Сейму є і болотисті луки, які невеликими ділянками трапляються по зниженнях центральної частини заплави і більш широкими смугами виявлені в притерасних ділянках. В рослинному покриві болотистих лук переважають угруповання лепешняку великого, осоки гострої, очеретянки звичайної. Зустрічаються угруповання тонконогу болотного та бекма- нії звичайної. Поодиноко в них зростають види лучно-болотного різнотрав’я — вовконіг європейський, частуха подорожникова, плакун верболистий, вербозілля звичайне та низка інших видів.

Різноманіття лучної рослинності парку доповнюють угруповання остепнених лук, які не займають значних площ. Невеликими ділянками трапляються вони у найвищих місцях рельєфу прируслової та центральної частин заплави Сейму. Остепнені луки представлені в основному угрупованнями тонконогу вузьколистого, осоки ранньої, місцями келерії Делявіня. Травостої всіх угруповань остепнених лук, як правило, невисокі та рідкуваті, ярусна будова їх невиразна. Характерними видами лучного різнотрав’я тут є лядвенець український, підмаренник справжній, зірочник злаковидний, подекуди помітні запашні білі зонтики гадючника звичайного та деяких інших видів.

Серед різноманіття лучних та лучно-болотних видів, які утворюють основу флорис-тичного ядра, є низка видів рідкісних. Це косарики тонкі, занесені до Червоної книги України, та півники сибірські — рідкісні в області. Безумовно, цей список значно збільшиться при детальному вивчені лучних просторів парку.
Луки парку мають велике господарське значення. Нині вони викошуються і випасаються. При зонуванні парку основні площі їх увійдуть до господарської зони із особливим режимом використання. Для цього потрібне детальне їх вивчення.

Тваринний світ РЛП "Сеймський” також відзначається значним видовим різноманіттям та наявністю рідкісних і зникаючих видів. Перше місце тут, безперечно, посідає хохуля — реліктовий ссавець з ряду комахоїдних. В останні десятиліття заплава Сейму є єдиним місцем в Україні, де достовірно відмічена ця надзвичайно рідкісна тварина. З 1987 р. для охорони хохулі створений заказник "Середньо- сеймський", який увійшов у РЛП “Сеймський”. Зараз по руслу Сейму вид поширився і до Конотопського та Кролевецького р-нів (окол. сіл Хижки та Камінь), що дає підставу сподіватися на поліпшення стану цього незвичайного звіра у регіоні. А, загалом, в парку переважають тварини водно-болотного комплексу, що цілком зрозуміло, враховуючи роль Сейму і прируслових біотопів. Серед ссавців тут трапляється ряд типових мешканців водойм та заплавних лук різного рівня, таких як водяний пацюк, ондатра та єнотовидний собака, а звичайна кутора, видра (занесена до Червоної книги України) та бобер належать до нечисленних та рідкісних видів. З птахів, що гніздяться в заплаві Сейму та його приток річок Клевень, Звань, Любка, досить звичайними є водяна курочка, погонич, крижень, чирок- тріскунок, болотяний лунь, чайка, перевізник, бекас, рибалочка, берегова ластівка, жовта та біла плиски, лучний чекан, синьошийка, велика, лучна та чагарникова очеретянки, очеретяна вівсянка. До нечисленних належать великий норець, сіра чапля, бугай, бугайчик, чер-воноголова чернь, деркач, водяний пастушок, малий погонич, лиска, малий зуйок, травник, крячки, ставкова очеретянка, річкова та солов’їна кобилочки, ремез, чечевиця. З рідкісних видів водно-болотних біотопів парку можна вимітити червонокнижного сірого журавля, головні місця мешкання якого розташовані в заболочених вільшняках лісового масиву "Му- тинський бір" лівобережжя Сейму в Конотопському р-ні. Тут зараз гніздиться близько 10 пар цих птахів. Інший птах із Червоної книги – кулик-сорока спорадично оселяється на пі-щаних прируслових косах разом з річковим крячком та рідкісними малим крячком і куликом мородункою. У 1992 р. таке поселення було знайдено М.П. Книшем біля с. Озаричі Ко-нотопського р-ну. До найбільш чисельних зе-мноводних та плазунів належать кумка червоночерева, ставкова, озерна та гостроморда жаби, тритони, звичайний вуж. Регіонально рідкісний вид області квакша виявилась досить чисельною в заплавних лісах Бочечанського та Новомутинського лісництв Конотопського ліс-госпу. А такі представники герпетофауни, як болотяна черепаха та звичайна гадюка є рідкі-сними на всій території парку. Населення риб Сейму та його приток у межах РЛП відзначається значним видовим різноманіттям і нараховує близько ЗО видів, де, окрім звичайних видів (щука, плітка, краснопірка, лин, верхівка, карась, в’юн, окунь тощо), спорадично зустрічаються червонокнижна стерлядь та представник круглоротих — українська мінога.

Лісовий фауністичний комплекс Сеймського РЛП найбільш повно представлений на території Конотопського р-ну, де розташований значний лісовий масив "Мутинський бір", та в знаменитому "Спадщанському лісі” Путивльського р-ну. Найбільш відомою твариною тут є, безперечно, зубр — представник Червоної книги України, що був в 1985 р. акліматизований в Конотопському державному мисливському господарстві. Зараз чисельність цього могутнього звіра у парку становить більше ЗО голів. З інших ссавців у лісових біотопах зустрічаються лось, європейська козуля, дика свиня, лисиця, лісова куниця, ласка, білка, заєць-русак тощо. Численні дрібні гризуни та комахоїдні. Вид із Червоної книги - горностай досить звичайний у межах всього парку, а червонокнижний борсук достовірно відмічений тільки в Конотопському лісгоспі. Населення кажанів парку поки що достатньо не вивчене, але зараз можна передбачати мешкання не менше десяти видів. Але найбільш різноманітним є пташине населення лісових біотопів. До найбільш звичайних належать зяблик, велика та блакитна синиці, співочий та чорний дрозди, дрізд-чикотень, вільшанка, великий строкатий дятел, жовтобровий вівчарик, вівчарик-ковалик, мухоловки, звичайна вівсянка, сойка, сорока тощо. З хижих птахів більш-менш численними у лісових масивах РЛП є великий яструб та канюк, а всі інші належать до рідкісних. Особливу цінність становлять такі червонокнижні хижаки, як орел- карлик, малий підорлик та зміє'ід, що окремими парами гніздяться у лісовому масиві "Му- тинський бір" та на прилеглих ділянках. З нічних хижих птахів тут мешкають сіра та вухата сови. Також можна згадати цікавих лісових птахів північного походження — голуба-синяка, чорного дятла (жовна), білобрового дрозда, дрозда-омелюха, чубату синицю, що знаходяться в регіоні на південній межі свого поширення. До дуже рідкісних птахів парку належить також червонокнижний родич білого лелеки — чорний лелека, який у кількості 2-3 пар гніздиться у старих лісових ділянках Конотопського лісгоспу. З типових лісових представників герпетофауни найбільш звичайною є безнога ящірка — веретільниця, що найбільше полюбляє чисті соснові бори, та червонокнижна мідянка — дуже рідкісна змія мішаних лісів парку.

Окрім видів згаданих фауністичних ком-плексів, особливе місце займають тварини, що мешкають в сільськогосподарських угіддях та населених пунктах, які входять в територію Сеймського РЛП. Це так званий антропогенний комплекс, що має своїх характерних представників. Із ссавців, це сірий пацюк та домова миша, частково звичайний сліпак, чорний тхір та кам’яна куниця. Птахи представлені білим лелекою, сизим голубом, шпаком, горобцями, ластівками, хатнім сичем, чорною горихвісткою, польовим та чубатим жайворонками тощо. Із земноводних, це звичайна часничниця та зелена жаба.

Таким чином, в Сеймському РЛП зараз мешкає близько 40 видів ссавців, 150 видів птахів (гніздові), 6 видів плазунів, 10 видів земноводних та 30 видів риб. З них 12 видів занесені до Червоної книги України, що є досить значним показником для природоохоронної території такого рівня та ще раз доводить високу фауністичну репрезентативність парку та його неабияку роль в збереженні та відтворенні тваринного світу Сумщини.

На території парку існує 13 природно-заповідних територій різних категорій загальною площею 1355 га. Вони створюють основу заказної зони парку. На загальнодержавному рівні охороняється зоологічна пам’ятка природи "Урочище Боромля", що в Конотопському р-ні. Решта — це території та об’єкти місцевого значення. Основу природно-заповідного фонду складають заказники. Найбільшими за площею є ландшафтний заказник "Єзучський" загальною площею 669,3 га, в якому представлений лучно-болотний комплекс заплави р. Єзуч, та ботанічний заказник "Мутинський" загальною площею 347,0 га, який репрезентує лісову рослинність одного із найбільших збережених у природному стані лісових масивів в долині Сейму на його правому березі. Доповнює різноманіття природних комплексів, шо охороняються, гідрологічний заказник "Присеймівський" площею 101,7 га, де охороняються лучно-болотні комплекси в притерасній частині заплави Сейму. Це єдине відоме в парку і на Сумщині в цілому місце, де збереглась велика популяція болотної орхідеї коручки болотної. Болотні комплекси охороняються і в ландшафтному заказнику "Бочечанський” загальною площею 97,8 га, де досить велике низинне болото в заплаві Сейму раніше як і багато інших осушувалось, а нині знаходиться в стадії ренатуралізації. В складі заказників є низка мало- досліджених і невеликих за площею. Це геологічний заказник "Камінські піщаники" площею 2,5 га у Кролевецькому р-ні та ботанічний за-казник "Мариця" площею 14,2 га. Більш детально про природу цих місць ви дізнаєтесь в розділі про заказники. Є в парку пам’ятка природи "Дуби" на території Путивльського р- ну та три заповідні урочища — Драгомирівщина (6,5 га) у Конотопському р-ні та два у Путивльському р-ні — "Спадщанське озеро" та "Озеро Червоне". Своєрідну категорію складають парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, які прикрашають населені пункти. їх на території регіонального ландшафтного парку два - Камінський (3,9 га) у Кролевецькому р-ні та Волокитинський (11,0 га) у Путивльському р-ні.

При організації території Сеймського РЛП потрібно провести більш детальне вивчення названих природно-заповідних об’єктів.

 

 


Останні матеріали