Місто обласного підпорядкування, розташоване за 45 кілометрів на північ від Донецька. Піонерами заселення території сучасної Горлівки були запорожці. Перші згадки про козацькі зимівники у балках Залізна, Сухий і Житній Яр, Жована й Байрак належать до 1696-1702 років. На місці зимівників у 1776 році були сформовані державні села Зайцеве й Желєзне. Населення їх склали запорожці, українські та російські селяни. У 1785 році Зайцеве одержало другу назву — Микитівка, на честь Микити Дев’ятілова, переселенця з Курської губернії. До кінця XIX століття Зайцеве, Желєзне і Государевий Байрак були найбільшими багатолюдними селами Бахмутського повіту. З 1803 по 1807 рік селяни Железного й Микитівки почали видобуток кам’яного вугілля.
Проте індустріальний розвиток краю розпочався лише з виникненням залізниць. У 1868-1869 роках через села Желєзне і Зайцеве пройшла лінія Курсько-Харьківсько-Азовської залізниці. Будівельник дороги С.С.Поляков зобов’язався побудувати залізовиробний завод, рудники й копальні уздовж дороги, для чого був запрошений інженер П.М.Горлов. Він удосконалив видобуток вугілля на двох селянських шахтах, що знаходилися вздовж траси залізниці, а в 1871-1873 роках побудував шахту «Корсунська копальня» №1 (сучасна «Кочегарка»), яка за технічним оснащенням та організацією гірничих робіт була однією з найкращих у Донбасі. На честь Петра Миколайовича Горлова і було назване місто. У 1895 році почалося будівництво машинобудівного заводу для виробництва шахтного й металургійного обладнання. У цей же час інженером М.М.Глєбовим був побудований завод для випалу доломіту. Навколо нього облаштувалося робоче селище Гольма.
Поступово Горлівка стає великим гірничо-заводським центром, що належить товариству Південно-Російської кам’яновугільної промисловості. На початку XIX століття в Горлівці нараховувалося понад 10 тисяч робітників. А в 1916 році Горлівка одержала офіційний статус міста, у якому проживало понад 30 тисяч чоловік.
Сучасний економічний потенціал міста складають понад 50 підприємств різних форм власності і різних галузей, серед яких найзначнішими є хімічні. Вони виготовляють 74,6% продукції від загального обсягу виробництва. Друге місце посідає вугільна промисловість — 6,3%, машинобудування — 5,7, чорна металургія — 5, харчова промисловість — 2%. Крім того, у місті працюють підприємства кольорової металургії, поліграфії та електроенергетики.
Найбільшим підприємством є ВАТ «Концерн «Стирол», який виробляє аміак (3,2% світового експорту), карбамід, азотну й сір-чану кислоти, полімерні матеріали і вироби з них, фарби, клеї, концентрати барвників, гранульовану аміачну селітру, нітрит натрію і натрієву селітру, фармацевтичну продукцію і медичний закис азоту. Частка ВАТ «Концерн «Стирол» складає 79,3% реалізації промислової продукції міста. У 2003 і 2004 роках ВАТ «Концерн «Стирол» ставав переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України».
У місті працюють 14 підприємств машинобудування. Серед них ЗАТ «Горлівський машинобудівник», який виробляє очисні комбайни і гірничошахтне обладнання; ВАТ «Ново-Горлівський машинобудівний завод», який виробляє бурові установки; ВАТ «Горлівський завод «Реммаш», що ремонтує гірничошахтне обладнання.
Чорна металургія міста представлена стабільно працюючим підприємством ВАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод».
У місті розгалужена мережа підприємств торгівлі і ресторанного господарства. Тут зареєстровано 822 підприємства роздрібної торгівлі з загальною площею 56,9 тисячі квадратних метрів, 304 підприємства ресторанного бізнесу на 150 тисяч посадочних місць і 201 підприємство оптової торгівлі із загальною площею 41,7 тисячі квадратних метрів. Крім того, на території міста функціонують 38 ринків і торгових рядів на 15,2 тисячі місць загальною площею 33,2 тисячі квадратних метрів і 209 одиниць роздрібних підприємств. Сфера торгівлі і ресторанного господарства розвивається стабільно й динамічно, впроваджуючи нові прогресивні форми обслуговування населення, постійно розширюючи асортимент товарів і послуг. Флагманами в цій сфері економіки виступають найстаріші підприємства торгівлі — ЗАТ ТД «Пасаж» (рік відкриття 1937) і ЗАТ ТД «Веста» (рік відкриття 1955).
Успішній роботі підприємств будь-якої галузі Горлівка завдячує своїм людям. Людський потенціал Горлівки відомий далеко за її межами. Усьому світу відомі імена Івана Яковича Трашутіна, який у свій час стажувався в СІЛА, а після повернення працював над дизельним двигуном кращого танка другої світової війни Т-34 (його серійне виробництво почалося з липня 1940 року); Микити Олексійовича Ізотова, який 1 січня 1933 року очолив першу в країні комсомольсько-молодіжну школу шахтарської майстерності — засновника загальнодержавного «ізотовського» руху; Василя Стуса, який у 60-х роках минулого століття вчителював у Горлівській середній школі № 23, і багатьох інших.


    фейсбук