ГЛУХІВСЬКО-ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР. Розташований поблизу села Будищі Глухівського району Сумської області, за 24 км від міста Глухова, на правому високому березі річки Києвень– пам’ятка архітектури українського барокко. Час заснування невідомий (за деякими даними – 1230). У 1695 на замовлення Данила Туптала «записной государев мастер каменного дела Матвей Єфимов» розпочав будівництво мурованого Петропавлівського собору (освячено у 1697). На початку 18 ст. споруджено трапезну з теплою церквою Успіння Богородиці (на кошти полковника М. Миклашевського), у 1712 – надбрамну Михайлівську церкву, 1795 – два корпуси братських келій та огорожу. Ансамбль відзначається компактністю і органічним поєднанням з ландшафтом. У центрі невеликого двору – Петропавлівський собор (не зберігся). Був тридільним: бабинець – чотиригранний, центральний компартимент – восьмигранний, вівтар – шестигранний. Кожна просторова дільниця завершувалася двозаломним верхом. Великі вікна розташовувалися у два яруси. Висота собору до бань була 7,5 сажень (бл.– 13 м), висота бань –2сажені.

На північ від Петропавлівського собору – трапезна – безбанна споруда з апсидою, масивнимиконтрфорсами і арочним проходом з східного боку. У 19 ст. до неї прибудовано корпус з декоративною банею над чотирисхилим дахом. Північну сторону монастирського двору замикає надбрамна Михайлівська церква. Первісно – тридільна, триверха, двох’ярусна, з арочним проїздом посередині. Бабинець і центр–квадратні, вівтар – шестикутний. У кінці 18 –на початку 19 ст. верх над бабинцем розібрали, прибудували до нього з Заходу двох’ярусну дзвіницю (дзвін на 360 пудів). Споруда має вишуканий декор. У південно-західній частині монастирського двору – Г-подібний у плані одноповерховий корпус келій. З Заходу – двоповерховий корпус келій у стилі класицизму. Глухівсько-Петропавлівський монастир – один з найдовершеніших архітектурних ансамблів доби розквіту українського барокко.

У 1769–1772 архімандритом монастиря був Давид Нащинський – професор Київської академії, вчений, який познайомив Європу з творами Феофана Прокоповича. За 3 км від монастиря знаходиться скит, в якому жив Димитрій Ростовський, там же він працював над «Книгою житія святих». За переказом, до скиту вела посаджена ним липова алея.

 


    фейсбук