У Луцьку з 1б04до 1773 р. релігійну, освітню й будівельну діяльність проводили представники католицького ордену єзуїтів. Володіючи значними коштами та маючи великі амбіції, вони звели свій величний костел і колегіум у центральній частині міста, надавши комплексові домінантної композиційної ролі. Він замінив собою ділянку оборонного муру Окольного замку і збільшив його обороноздатність, оскільки був пристосований до оборони. Склепіння почали будувати 1630 p., а баню зводили протягом 1637-1638 pp. Обидві вежі закінчили 1642 р. Нагляд за будівництвом фундаментів здійснював архітектор Хіж. Бріано. Згодом його змінили інші архітектори -Б. Моллі, В. Глазович, П. Пжицький, А. Агорп, М. Соболевськнй, Ф. Гродзицький, ІО. Умінський. Споруди прикрашалися творами художників М. Климковича, П. Виципського, Т. Конича (Кунце), Й. Прехтля, К. Вільяні, Ф. Смуглевича, В. Герсона та ін. Костел являє собою тринавову хрещато-баневу базиліку на основі грецького хреста з дещо вкороченими бічними раменами. Вздовж нав влаштовано чотириярусні галереї. Нартекс фланковано низькими триярусними вежами, що увінчуються банями і мають кручені сходи. З обох боків пресбітерію розташовані два поверхи приміщень, ширина иких дорівнює ширині бічних нав з галереями. Центральна баня спирається на пандативи та попружні арки, що покояться на чотирьох стовпах хрещатого перетину. Циліндричні склепіння нав мають попружні арки й розпалубки. Бічні від пресбітерію приміщення перекриті дзеркальними та лотковими склепіннями з розпалубками, обхідні галереї - хрещатими склепіннями на попружних арках. З-поміж костелів східних єзуїтських провінцій луцький є найбільшим. Його розміри в плані (разом з вежами) - 39x53 м. Висота споруди від підлоги нав до хреста над банею - 40,25 м. Підвали заглиблені на 6 м. Костел прикрашають скульптури, ліпнина, в тому числі герб Павла Волуцького, а також живопис, зокрема зображення давніх луцьких костелів, та різьблені меблі.
Згідно з проектом колегіуму, розробленим Б. Моллі, прибудова до костелу мала два замкнені двори (для школи й колегіуму). Зараз будинок - триповерховий, П-подібпий у плані (70x55 м), цегляний, потинькований, з підвалом під середнім раменом. Широкі перекриті хрещатими склепіннями коридори об'єднують усі орієнтовані у двір приміщення. Зберігся декор південно-західного фасаду з п'ятьма ризалітами та частково - північно-західного фасаду.
