У давнину в краї досить звичним був прошарок єврейського населення. Свої релігійні потреби вони задовольняли у декількох синагогах. Про одну з них у Камені-Каширському є писемна згадка, датована 1845 роком. Згадується синагога у часі XIX ст. і в Стобихві. При багатьох синагогах діяли єврейські училища: талмуд-тори, хедери. Були і школи «торбут», одна з яких діяла у Камені-Каширському в тридцятих роках і в перші роки радянської влади. У ній навчали дітей розмовній мові - ідіш.
Колишній мешканець міста Абрам Бібер говорить, що тут у 1930 році функціонувала школа «гатхія», навчання в якій велося на івриті. Він ще свідчить, що у місті в тридцятих роках діяло три синагоги.
Головною була «Туриский штибель» і вона знаходилася у кам'яному приміщенні, згодом переданому для дитячого садочка № 1.
Майже у центрі міста, де потім створили гетто, а нині встановили пам'ятний знак жертвам геноциду, знаходилася друга синагога - «Степень штибель», третя називалася «Кобрин штибель».
У роки війни фашисти знищили людей, які тут проживали віками і йшли до Бога своїм шляхом. Лише в час незалежної і демократичної України мешканці краю можуть здійснювати гарантовану Конституцією свободу віросповідання.
