БАЛЯСНЕ (Сідаківка) – село Диканського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Андренки, Дейнеківка, Марченки, Нелюбівка, Попівка, Сивці. Розташоване за 16 км від райцентру. Через село проходить асфальтова дорога Полтава – Диканька – Шишаки. 1065 жителів (1990).
Відоме з середини 18 ст. як поселення в урочищі Сідакова Балка. За переписом 1782 в Балясному разом з Полівкою проживало 259 чоловіків і 253 жінок. У 1800 село Сідакова Балка (пізніше Сідаківка) було куплене графом, а згодом князем В. П. Кочубеем у дворянки Марії Барабашевої (Барабаш) та прапорщика Федора Псьола. 1794 полковник П. В. Кочубей переніс у Балясне із Старих Млинів Хрестоздвилсенську дерев’яну церкву, яку назвав Євдокіївською. 1869 збудовано нову Успенську церкву. З часом поселення стало центром Баляснівської економії Кочубеїв. 1801 в Балясному (Сідаківці) разом з Попівкою, що розташоване поряд, налічуівлося 643 жителя. 1814 до Баляснівської економії увійшли хутори Піщане та Надія, що належали раніше дочці С. В. Кочубея Надії (одружена з полковником Потьомкіним). За переписом 1859 Балясне (Сідаківка) Полтавського повіту – власницьке село, 204 двори, 1272 жителя, діяла церква, відбувалося 3 ярмарки на рік. 1869 в селі будується нова Успенська дерев’яна церква з дзвіницею. За даними 1900 Балясне – центр однойменної волості Полтавського повіту. 358 дворів, 2430 жителів. У їх володінні знаходилося 1403 дес. землі. При Успенській церкві діяла бібліотека (відкрита 1898, 569 книг) земська і жіноча церковнопарафіяльна школи, відбувалося 4 ярмарки на рік, 2 ставки. 1910 в селі 397 господарств, із них козаків – 3, селян – 387, непривілейованих – 2, привілейованих – 5. Разом з найманими робітниками налічувалося 2280 жителів. У володінні знаходилося 1564 дес. земельних угідь, у тому числі орної землі – 1381 дес., під посівами – 1486 дес. Крім землеробства, займалися промислами (12 теслярів, 18 кравців, 7 шевців, З ковалі, 3 лимарі, 5 ткачів і візник).
