Українське село з давніх-давен було оберегом, джерелом духовності народу, його традицій, звичаїв, вірувань. Багато цікавих таємниць береже історія кожного села, його минуле. Дивовижно цікаве минуле села Шепель – центру Шепельської сільської ради. Дев’ять століть тому село мало іншу назву – град Шеполь. Під цією назвою воно згадується в найдавнішому Никонівському та інших літописах. Село розташоване на правому березі річки Серни, за 17 кілометрів від Луцька. До сільської ради входять села Заболотці, Охотин.
Немов красуня з русою косою
Село Шепель над Серною стоїть.
Воно чарує дивною красою
Всі покоління дев’яти століть.
То – не село, то – місто українське,
Що в Київській Русі фортецею було,
І боронило землі ці волинські,
Назустріч ворогу тримаючи чоло...
Дійсно, град Шепель був фортецею, містом-воїном. Під стінами городища в різні періоди історії в боротьбі з ворогом на смерть стояли односельчани. Є сліди татарської облоги міста і героїчної оборони його шепельцями, можливо, зимою 1246 року. Доля міста Шеполь в XIV–XV століттях – маловідома, але оборонні споруди, підземний хід до сусіднього села були і в той час.
Навколо городища росли віковічні липи, що оберігали його красу. В центрі був двоповерховий палац. Частина його спалена в Першу світову війну. Двір палацу був обсаджений каштанами, на клумбах цвіли різні квіти. Доріжки – обсаджені смородиною та поричками.
До речі, стверджують, що підземні ходи від городища збереглися до наших днів. Поруч із селом проходить земельний вал від села Несвіч до Городинь – залишок давнього укріплення, що в народі носить назву Зміїний вал.
У глибоку давнину село неодноразово змінювало власників. У 1781 році один з них – Леонард Олізар – будує тут дерев’яну уніатську Свято-Успенську церкву на місці спаленої православної з метою перевести селян в унію.
У 1808 році селяни знову повертаються у православ’я. 1824 року в селі жило 469 мешканців – кріпаків пана Божидара Підгородинського, який мав 1836 десятин землі.
Нащадки тих кріпаків під час революційних подій 1905 року підняли бунт проти сваволі прикажчиків панів Підгородинських, яких придушили козацьким загоном.
У Першу світову війну в Шеплі був командний пункт командуючого Південно-Західним фронтом генерала О. Брусилова. Тут довго зберігався його бліндаж.
Окупація Волині Польщею викликала в селі і його околиці рух опору – діяли організації "Просвіти", осередки КПЗУ, ОУН, інші політуг-рупування. Польські окупаційні органи, переслідуючи ту молодь, яка протестувала проти полонізації та окатоличення населення, здійснювали пацифікацію. 24 червня 1935 року поліція вбила безвинних юнаків Данила Пальоху і Данила Скоп’юка.
Перед вереснем 1939 року, за свідченням тодішнього старожила Федора Павловича Скоп’юка, в селі Шепель було 329 селянських господарств, які разом мали 736 гектарів землі, тобто по 2,2 гектара в середньому на господарство. Майже зовсім безземельних було 58 господарств. У панському дворі працювали 18 батраків.
Під час Великої Вітчизняної війни 118 шепельців брали участь у боях проти фашистів. За подвиг біля села Шепель командир гармати 342-го стрілецького полку 121-ої стрілецької дивізії сержант Єфімов удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
У час колективного господарювання, в Шеплі був колгосп "Більшовик", який мав 2735 гектарів землі. Виробничий напрямок – рільництво та м’ясо-молочне тваринництво.
Перебудовчі процеси, роки незалежності, реформи на селі принесли і в це село чимало добрих змін. На базі колгоспу 23 березня 2000 року засновано сільськогосподарський виробничий кооператив "Шепель", який очолив Юрій Євгенович Снопко. Свій перший господарський рік працівники кооперативу закінчили, маючи 360 тисяч гривень чистого прибутку.
Окремі селяни вирішили працювати самостійно, в чому їм допомагає сільська рада. При її сприянні розвивається приватний бізнес, відрахування від якого дають змогу поповнювати місцевий бюджет. Завдяки цьому, останнім часом, вдалося відремонтувати будинок культури, бібліотеку та шкільну їдальню.
Добре розвинута інфраструктура села. Тут є загальноосвітня школа, яка восени 2001 року відзначила своє тридцяти-річчя, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, крамниці.
Жителі сіл поступово стають господарями своєї землі.
