Піддубці – село, центр сільської ради. Розташоване вздовж шосе Луцьк-Рівне за 10 кілометрів на схід від обласного центру і за вісім кілометрів – від залізничної станції Ківерці. Населення – 1076 чоловік. Сільській раді підпорядковане також село Гаразджа.
Місцевість – низинна, протікає річка Коноплянка. Є ставок. Поруч – Піддубцівський ліс і Запрудки.
Село Піддубці поділене на два кутки – Верпілля і Коноплянське. Колись було і окреме заселення – Малі Піддубці, яке злилося з селом. Назва села, ймовірно, походить від того, що зародилося воно на окраїні дубового лісу.
Перша згадка про Піддубці належить до 1541 року. За легендою, втомлені мандрівники під час відпочинку побачили дивне сяйво це буЛа ікона Божої Матері. Вони сприйняли це за Боже Знамення і на цьому місці розпочали будівництво села.
У другій половині XVIII століття Піддубці були уже великим населеним пунктом. Через село проходив поштовий тракт, що йшов на Варшаву. В 1570 році власником села був Григор Гулевич – рідний дядько славнозвісної Галшки Гулевичівни, багатий шляхтич, підкормчий Луцький.
У 1745 році в селі була збудована Свято-Покровська церква, яка нині є діючою. Вона охороняється законом як пам’ятка архітектури.
В 1891 році в Піддубці до своєї подруги, вчительки Марії Биковської, приїжджала Леся Українка. Під враженням побаченого, вона написала нарис "Школа". У 30-х роках XX століття в селі діяла філія товариства "Просвіта", що мала на меті пробудження національної самосвідомості.
25 червня 1941 року, коли радянські війська готувалися до відступу, енкаведис- ти розстріляли в’язнів Луцької тюрми. Серед розстріляних було 17 жителів села Піддубці. Щоб увіко- вічнити пам’ять про них,збудували в центрі села пам’ятник жертвам розстрілу.
У березні 1944 року, відразу після визволення Піддубців від фашистських окупантів, в селі була встановлена радянська влада, створено сільську раду, головою якої обрали В. Ярмолюка.
В 1948 році в селі організували колгосп.
В Піддубцях є будинок культури, дитячий садок на 45 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин.
У 1974 році в селі збудували загальноосвітню школу, в якій зараз навчається більше трьохсот учнів. Свого часу цей колектив очолював Анатолій Горбатюк, нині – заступник голови райдержадміністрації.
За останні 10 років село розбудувалося: виникло 30 нових дворів, будуються ще 83 будинки. Радгосп реформовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Піддубці".
В 1993 році, при активній допомозі тодішнього директора радгоспу “Піддубцівський”, а зараз – депутата районної ради Марії Іванівни Бляшук, село було газифіковане.
Назва села Гаразджа, яке входить до цієї сільської ради, пов’язана з родом занять жителів – будувати градки. Майстрів називали гараджуки. Від цього пішла назва Гараджа. Пізніше її вивели від слова гаразд – і село стали називати Гаразджа.
У селі є всі необхідні культурно-освітні та торговельні заклади, фельдшерсько- акушерський пункт. Проживає тут 876 чоловік.
З проголошенням незалежності України в 1991 році, селяни, інтелігенція, щоб не повторити гіркого, кривавого братовбивчого протистояння минулого, прагнуть об’єднати всі сили людей різних політичних симпатій, трудових ко-лективів, щоб зберегти і відстояти українську державність.
