На території Боратинської сільської ради знаходиться чотири села: Боратин, Новостав, Голишів, Рованці. Письмові згадки про них відносяться до IX століття. У Голишеві, Рованцях, Боратині археологи знайшли місця давніх городищ (предмети побуту, знаряддя праці). У селі Голишів знайдено посуд лінійно-стрічкової кераміки.

На території сільської ради є чимало історичних пам’яток. Зокрема, будівлі колишньої Боратинської восьмирічної школи, датовані 1905 роком (колишній житловий будинок місцевого ксьондза Янати та молочарня). В одному з при-міщень діяла школа, де навча-лися не тільки чехи, а й українці.

Церква Чесного Хреста Київського патріархату, а в минулому – євангелістсько-реформаторський молитовний будинок, теж нагадує про пережите. Перший камінь закладено в 1906 році, а в 1907 – будинок здано в експлуатацію. Над розробкою проекту та на самому будівництві працювала група талановитих, інтелігентних майстрів. Вони були присутні і на освяченні цієї споруди.

Храм побудований у готичному стилі, з матеріалу місцевого виробництва – цегли, глини. Для забудови ділянку вибрали вдало: на невеликому підвищенні, поблизу дороги, храм був оточений садибами чеських господарів.

10 серпня 1997 року на свою історичну батьківщину приїхали колишні поселенці та їх нащадки з Чехії. З цієї нагоди на храмі встановили меморіальну дошку з написом: "Цей храм побудований чеськими поселенцями в 1907 p., які жили в Боратині з 1872 по 1947 роки".

Не обійшла стороною село Боратин Перша світова війна. Лишилася історична пам’ятка – пам’ятник Купріяну Сивому, розвіднику російської царської армії, жителю села Боратин.

Він стоїть на місці страти Купріяна Сивого. В 1915 році це був дерев’яний хрест. А через рік, коли відступили австрійські війська, за вказівкою російського головного командування, пам’ятник зробили гранітним. Він зберігся по сьогоднішній день. Над високим насипом стоїть кам’яний хрест, на якому портрет Купріяна Сивого, обрамлений терновим вінком.

Захоплення і колонізація Волині Польщею (1920–1939 роки), заборона української мови в школах і установах викликали опір населення. Щоб зберегти українську культуру від полонізації, в Боратині з 1921 року активно діяло культурно-освітнє товариство “Просвіта”. Його керівниками і активістами в різний час були: П. Голубович, Я. Степасюк, А. Сивий, В. Смердюк, М. Сивий, С. Смердюк та інші. Вони пропагували ідеї та твори Тараса Шевченка, великих просвітителів, істориків, козацьких гетьманів України. Діяли осередок КПЗУ на чолі з Я. А. Степанюком, групи прихильників ОУН, інших політичних та кооперативних течій того часу. Навчання в школах вели польською та чеською мовами.

Велика Вітчизняна війна залишила глибокий слід у житті села. Його житель В. С. Кожан був серед керівників антифашистського підпілля Луцького району, зокрема, в селі Брище. 1983 року у селі було відкрито пам’ятник односельчанам, які загинули у Другій світовій війні.

Після закінчення війни чеське населення виїхало з Боратина на батьківщину, відповідно до чехословацько-радянського договору.

У 1948 році, під час відбудови села, було створено колгосп імені Будьонного, який у 1961 році ввійшов до складу Волинської обласної сільськогосподарської дослідної станції.

Із сільськогосподарських підприємств нині на території сільської ради є дослідне господарство "Боратин", яке спеціалізується на вирощуванні великої рогатої худоби та відгодівлі свиней. На дослідних ділянках вирощують різні сорти злакових культур.

З освітніх закладів на території сільської ради є Боратинська загальноосвітня школа, в якій навчається 325 учнів, Голишівська початкова школа та Боратинський дитячий садок.

В Боратині також діють клуб, розміщений у колишньому чеському костьолі XIX століття, бібліотека, медпункт, відділення зв’язку, кафе та крамниці.


    фейсбук