Село (2.7 тис. жителів) Рахівського району, розташоване у нижній частині стрімких схилів вузької долини р. Тиса.
Воно відоме з кінця XVI ст., а найстаріша сільська споруда — дерев’яна Успенська церква (1750 р.) з експозицією народного історико-краєзнавчого музею. Неподалік від села збереглися вирубані в скелях гори Долгарунь залізорудні штольні, де в XVIII ст. добували руду для чавуноливарної мануфактури, а в XIX ст. тут діяв склозавод. Мабуть, завдяки такій активності село, що у різні часи називався Требушани і Білий Потік, із приходом радянської влади було перейменовано у 1946 р. на Ділове. Свою нову назву воно підтвердило вже в наступному році, коли неподалік від села почався видобуток мармуру, облицювальні плитки з якого незабаром прикрасили київські і московські станції метрополітену та фасади будинків у столиці України. Про розвиток капіталізму в цих краях у часи Австро-Угорщині нагадують не тільки промислові підприємства, що з’явилися тоді, а й майстерно вписані імперськими проектувальниками і будівельниками у вибагливий гірський рельєф автомобільні і залізничні шляхи. На північ від села на правому березі Тиси, де ріка щільно притискається до скелі, австро-угорські топографи в 1887 р. установили геодезичний знак Відомо, що в Центральній Європі збереглося кілька подібних знаків і зараз уже неможливо встановити, хто першим запропонував вважати геодезичну позначку біля Ділового географічним центром Європи, але ідея прижилася. У радянські часи в 1977 р. поряд із пірамідкою з’явився пам’ятний обеліск із нержавіючої сталі. З утворенням в 1992 р. Карпатського біосферного заповідника ця територія була включена в його Кузійський масив. На початку нового тисячоріччя тут обладнали невеликий паркінг і встановили монументальне панно, що сповіщає кожного хто ще в Закарпаття через Яблуницький перевал, що він перетинає географічний центр Європи. В 1990-х роках норвезькі картографи обчислили географічний центр Європи неподалік від столиці Литви Вільнюса, де встановили відповідний знак Важко сказати, хто правий у суперництві на володіння цією абсолютно умовною (навіть містичною) точкою. Але за українським центром не тільки столітня першість, а й ефектна мальовнича навколишня місцевість, що більше пасує мудрій старенькій матінці-Європі.
