Melo sativus — однорічна трав'яниста шорстко опушена рослина родини гарбузових. Стебло невиразно гранчасте, лазяче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцевидні, п'ятилопатеві, зубчасті, 6—20 см завдовжки. Квітки одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані негустими пазушними пучками; маточкові — одиничні. Віночок колесовидний, п'ятироздільний, ясно-жовтий. Плід ягодоподібний, багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні.
Поширення
Походить з Південної Азії. На Україні широко вирощують, переважно в південних районах республіки.
Сировина
З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Плоди містять органічні кислоти, цукри (16— 18 % ), пектинові речовини, вітаміни (Е, С, В6, В2, каротин, нікотинову, пантотенову та фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.
Фармакологічні властивості і використання
Плід Д. п. використовують як помірно послаблюючий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глистів. Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. Надмірне вживання дині спричинює болі в животі, пронос. З косметичною метою сік Д. п. використовують для видалення пігментних плям, вугрів та ряботиння. Для цього готують динні маски: спочатку вмиваються теплою водою, подрібнений м'якуш плоду тонким шаром наносять на лице, через 10—15 хв м'якуш змивають, лице просушують і змазують поживним кремом.
