Дворічна або однорічна повстисто опушена рослина родини раникових. Стебло просте або у верхній частині розгалужене, прямостояче, 50—180 см заввишки. Листки видовжено еліптичні, городчасті, загострені; стеблові збігають на меживузля стебла, утворюючи на ньому крила; верхні листки зменшені. Квітки двостатеві, неправильні, жовті, зібрані в густе переривчасте колосовидне суцвіття. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення
Росте на відкритих місцях, схилах, луках та піскуватих грунтах майже по всій території України.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують квітки (Flores Verbasci). Збирають лише віночки з тичинками, висмикуючи їх із чашечки. Заготівлю проводять у сонячну погоду після того як спаде роса і, бажано, в першій половині дня, бо квітка тримається тільки один день. Надвечір віночок в'яне і стає непридатним до використання. Сушать квітки одразу після збирання в затінку на вільному повітрі, на горищі або в теплому приміщенні з доброю вентиляцією, розкладаючи їх тоненьким шаром на тканині або папері. Сухої сировини виходить 16—18 % . Зберігають у металевих коробочках або в скляному посуді з притертою пробкою. Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад
Сировина містить до 2,5 % слизу, сапоніни, камедь, близько 11 % цукрів (у т. ч. 3,5 % глюкози), іридоїдний глікозид аукубін, флавоноїд гесперидин, каротиноїди (а-кроцетин і в-каротин), дубильні речовини, аскорбінову кислоту та сліди ефірної олії.
Фармакологічні властивості і використання
Препарати Д. г. виявляють пом'якшувальну, відхаркувальну, протиспазматичну та легку наркотичну дію. Вони тамують біль, зменшують судому, набряки тканин. Д. г., як обволікаючий, знеболюючий і відхаркувальний засіб, входить до фармакопей багатьох країн світу. Окремо або в поєднанні з подібними за дією рослинами Д. г. використовують при запаленнях слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, кашлі, коклюші, бронхіті, бронхіальній астмі, емфіземі й запаленні легень, кровохарканні, при захворюваннях травного каналу, печінки та селезінки, у випадках патологічного схуднення або нервового виснаження. Місцево використовують: настойку квіток — для натирань при невралгії й болі в суглобах; порошок квіток — для присипань тріщин, саден і ран, попередньо змащених морквяним соком; припарки квіток разом з листям — до ран, запальних вогнищ та опіків; сидячі ванни з квіток або коріння — при защемленні гемороїдальних вузлів. Квітки Д. г. входять до складу грудних чаїв.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 столова ложка квіток на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 3 години як пом'якшувальний і відхаркувальний засіб; 15 г суміші взятих порівну квіток Д. г. і коріння алтеї лікарської варять у 200 мл води 15—20 хв, проціджують, додають 200 г цукру, кип'ятять, поки не вийде сироп і дають пити дітям по 3—4 чайні ложки на день при кашлі; суміш 1 столової ложки квіток Д. г. і по 1 чайній ложці квіток нагідок лікарських і ромашки лікарської кип'ятять в 1 склянці води 5 хв, остуджують, проціджують, додають 1 столову ложку цукру і дають пити дітям замість риб'ячого жиру по 1 столовій ложці тричі на день при схудненні або нервовому виснаженні; одну чайну ложку суміші взятих порівну квіток Д. г., квіток калачиків лісових, квіток цмину піскового і квіток алтеї лікарської заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 5 хв і п'ють по 1—2 склянки на день при кашлі у дорослих; одну столову ложку суміші взятих порівну квіток Д. г, квіток калачиків лісових, квіток бузини чорної, квіток липи серцелистої й сушених ягід малини заливають у термосі 2 склянками окропу, парять півгодини й випивають гарячим на ніч як потогінний засіб. ЗОВНІШНЬО — чотири жмені квіток або подрібненого коріння Д. г. заварюють у 5 л окропу, настоюють до охолодження і одержаний настій використовують для сидячої 15-хвилинної холодної ванни при защемленні гемороїдальних вузлів, повторюючи процедуру через 2 дні.
