Linaria vulgaris — багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло прямостояче, просте або розгалужене, густо облистнене, 30—90 см заввишки. Листки прості, цілокраї, лінійно-ланцетні або майже лінійні, гострі, при основі звужені, сидячі, 2—6 см завдовжки, з загорнутими краями. Квітки двостатеві, неправильні, в густих Верхівкових китицях; віночок — з довгою шпоркою, жовтий, двогубий, з червонувато-оранжевою волосистою випуклістю на нижній губі. Плід — довгаста вдвоє довша за чашечку коробочка. Цвіте у травні — серпні.
Поширення
Льонок звичайний трапляється по всій території України (крім півдня Степу і Північного Криму) як бур'ян на полях, по межах, біля доріг, на схилах, серед чагарників.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують траву льонку (Herba Linariae), яку збирають в період цвітіння рослини, зрізуючи облистнену частину стебла, і сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 20 %. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава льонку містить алкалоїд dj-пеганін, флавоноїдні глікозиди лінарин, пектолінарин, неолінарин, ацетилпектолінарин, ціанідиновий глікозид антиренінхлорид, іридоїд аукубін, пектинові й смолисті речовини, слиз, фітостерин, холін, каротин (18 мг% ) та аскорбінову (у свіжому листі — до 170 мг% ), фолієву, лимонну і яблучну органічні кислоти.
Фармакологічні властивості і використання
Комплекс хімічних речовин, що містяться в льонку звичайному, забезпечує йому багатобічні терапевтичні властивості. Експериментальними спостереженнями встановлено, що алкалоїд пеганін знижує артеріальний тиск, збільшує наповнення пульсу, уповільнює серцеві скорочення, підвищує тонус і збільшує амплітуду скорочень гладеньких м'язів кишечника і матки та виявляє жовчогінну й послаблюючу дію. Застосування пеганіну в клінічних умовах дає позитивні наслідки при лікуванні хворих з атонією, парезами й паралітичною кишковою непрохідністю, розвиненою внаслідок тяжких оперативних втручань, та хворих на прогресуючу м'язову дистрофію й міопатію. Рідкий спиртовий екстракт льонку має легкі проносні властивості й дає добрий терапевтичний ефект при атонії кишок, метеоризмі й тривалих запорах. Спиртовий екстракт виявляє й сечогінні властивості. У побуті льонок звичайний приймають усередину у вигляді настою при задишці, головному болі з блюванням (симптомокомплекс Меньєра), при жовтяниці різного походження, запаленні жовчних шляхів, метеоризмі, запорах, хронічному коліті й геморої, від глистів, для лікування енурезу й запалень сечового міхура, у разі запалення й гіпертрофії простати, при затримці менструацій та при хронічних шкірних хворобах. Місцево відвар льонку звичайного застосовують при геморої, фурункульозі, виразках, вуграх, гноячках і висипах. Виготовлену з трави льонку мазь використовують для лікування геморою (змащений маззю кусок марлі вводять у задній прохід на 4 — 5 годин), екземи та лишаїв.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столову ложку сировини настоюють 2 години на двох склянках окропу) по півсклянки 3 рази на день до їжі; екстракт льонку рідкий готують на 40 % спирті у співвідношенні 1 : 1, приймають по 1—3 чайні ложки на ніч як проносний легкий засіб.
