Cuscuta europaea — однорічна безхлорофільна паразитна рослина родини повитицевих. Стебло нитковидне (до 1 мм завтовшки), витке, розгалужене, зеленаво-жовте до червонаво-жовтого, без листя і коріння (прикріплюється до інших рослин, з яких тягне поживні речовини, присосками — гаусторіями). Квітки дрібні, майже сидячі, правильні, двостатеві, п'ятичленні, зібрані в щільні головчасті суцвіття; віночок — з лійковидною трубочкою, рожевий або блідо-рожевий, лопаті його тупі, трохи коротші за трубочку. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення
Повитиця європейська росте по всій території України. Паразитує на багатьох культурних і дикорослих трав'янистих рослинах — на кропиві, хмелі, коноплях, конюшині, люцерні, виці, лаванді тощо, іноді — на кущах і молодих деревах.
Сировина
Для виготовлення ліків використовують сушену траву повитиці. Заготовляють під час цвітіння рослини. Сухої трави виходить 14—15 % . Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава повитиці містить глікозид кускутин, дубильні речовини (до 6 % ), фітостерин, флавони, флобафени, лейкоантоціани, вуглеводи та інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання
Відвар трави повитиці вживають як пургативний, діуретичний, болетамувальний та як такий, що збуджує виділення шлункового соку, засіб. Як в'яжучий засіб його призначають при колітах. П'ють відвар і при деяких жіночих хворобах, зокрема при мізерних менструаціях. У тібетській медицині рослина відома своїми кровоспинними властивостями. Зовнішньо, у вигляді ванн, повитицю використовують при шкірних захворюваннях. У гомеопатії препарати повитиці дають пити при висипах на шкірі, грипі, жіночих хворобах та в інших випадках.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО - відвар (5 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день; настій (5—10 г сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 —3 рази на день при мізерних менструаціях. ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г трави заливають 2 л окропу, підігрівають 20—25 хвилин, охолоджують, проціджують, віджимають і додають до ванни). Притаманні повитиці токсичні властивості змушують бути обережними при внутрішньому застосуванні її.
