З південного боку від села Рукомиш складно не помітити травертинові скелі 20-ти метрової висоти - це Рукомишська печери.
У вигину річки височіють вапняні брили, створюючи несподівано гарний пейзаж. Рамку для настільки живописної картини створила сама природа з маленьких водоспадів, струменя яких біжать по скелях і впадають в струмок.
І сьогодні можна побачити дві печери, колись уподобані людьми. Місцеві жителі, які пам'ятають 40-ті роки минулого століття, розповідають, що селяни не раз ховалися в цих скелях від ворога. Основою печерного комплексу став храм Гробу Господнього.
Для нього в 13 столітті київські ченці вибрали велику печеру і розширили її до потрібних розмірів. Близько печерного храму є кілька маленьких келій, зроблених руками людини. У другій половині 18 століття біля підніжжя скелі балу зведена Онуфріївська церква, в якій і зараз знаходиться скульптура Св. Онуфрія, виготовлена з дерева видатним скульптором І. Пінзелем.
