Найпотужніші фільтратори Чорного моря — це великі двостулкові молюски: устриці, гребінці, мідії. В даний час залишилися тільки мідії, і кількість їх катастрофічно знижується. У Чорному морі «працював» віковий трофічний ланцюжок самоочищення.
Молюски фільтрували воду і виділяли псевдофекаліі. А на скелях і на дні була присутня велика кількість інших організмів, молюсків, які споживали вже їх. Так море позбавлялося зайвої органіки, переробляючи її. Однак наприкінці 40-х років минулого століття в Чорному морі з’явилася рапана. Це хижак, який харчується двостулковими молюсками. Батьківщина рапани — теплі моря Далекого Сходу: Японське, Жовте, Південно-Китайське. Рапана почала активно знищувати устриць, а потім — мідій. З’явився цей молюск і в Середземному морі, і біля узбережжя Південної і Північної Америки. Але в Чорному морі у рапани немає природного ворога, до того ж Чорне море невелике і має вузький родючий шар. Тому воно є своєрідною лабораторією, де всі негативні наслідки появи рапани проявилися яскравіше, ніж де-небудь.
У 50-і роки минулого століття замулені зони дна проходили на глибинах 40-50 м. А на глибинах 25-30 м знаходився так званий черепашковий шар, що складається зі скупчень мідій, гребінців, устриць і дрібних черепашок. Він тягнувся вздовж усього кавказького і кримського узбережжя і оцінювався в мільйони тонн біомаси. Поки море було чистим, збідненим органікою, мідій на скелях було небагато, вони складали 10-15 % від черепашкових поселень. Скелі заселяв в основному невеликий молюск мітілястер. Але зростання прибережних міст продукувало збільшення органічної речовини в морі, і кількість мідій поступово зростала. У 70-і роки мідії на скелях займали вже до 80 % площ.
У 90-і роки рапана з’явилася у великій кількості в прибережній зоні, тоді вона досягала 15-18 см в довжину. Її почали інтенсивно відловлювати як продукт харчування. Кілька років існували бригади, які виловлювали і імпортували м’ясо цього молюска. Цей бізнес частково призупинив експансію рапани. Крім того, рапани, постійно харчуючись, активно знищували мідії. Їжі для рапан стало менше, тому розміри молюска впали до 4-5 см, і вони перестали представляти промисловий інтерес. Тоді був прийнятий закон про охорону рапани, введено заборону на вилов більше 10 рапан в одні руки. Це нонсенс, коли вселенець охороняється законом, але у вчених тоді не питали. А кооператори, мабуть, думали, що дадуть таким чином рапані підрости. При цьому не врахували, що рапана сама підірвала свою кормову базу і вже не могла вирости великою, як раніше. Однак рапана довжиною 4 см статевозріла, тобто нереститься і породжує тисячі до себе подібних. Заборона на її вилов дала їй можливість знову бурхливо розвиватися, плодитися і знищувати мідію, а потім і мітілястра, а також придонних молюсків. У 2010 році багато скель в районі заповідника Карадаг від дна до поверхні були позбавлені не тільки мідій, але часто і мітілястер, і цистозіри. Аналогічно виглядали скелі в новосвітських бухтах, біля мису Фіолент, на Тарханкуті і в інших прибережних акваторіях Криму.
Рапана з’їдає приблизно 0,1 г біомаси на 1 г своєї живої ваги протягом доби. Величина здається мізерною, але рапани скупчуються біля берега з щільністю 10-15 штук на 1 мІ. А це означає, що їй протягом літнього сезону знадобляться тонни біомаси.
