Михайлівський собор - як птах – фенікс, що через майже 70 років після зруйнування повстав з попелу.
Багато критикують цей храм за надто велику помпезність, швидше характерну для храмів Москви, а не Києва, називають його «великою сільською хатою», інші, навпаки, обожнюють сліпнути від сяйва золотих куполів, що грають на сонці, і вдивлятися в блакить величезного собору.
Михайлівський монастир виник в далекому XII столітті. Постарався сирієць Михайло, що мандрував по нашим селам, проповідуючи християнство. Починання першого митрополита Київського підтримав грошима онук Ярослава Мудрого - київський князь Святополк Ізяславич. Князь отримав у хрещенні ім'я архістратига Михаїла, предводителя небесного і земного православного воїнства, так що, звичайно, йому і присвятив він помпезний храм. Крім того, його побудували ще і в подяку Богу, а також ватажку ангельського воїнства за допомогу в розгромі печенігів.
Історики стверджують, що Михайлівський - перший великий собор з позолоченим верхом, з нього, власне, на Русі і пішла ця традиція.
Головною святинею храму були мощі святої Варвари, яка народилася в III столітті. За легендою, її батько, багатий вельможа з близькосхідного міста Іліаполя (нинішня Сирія), вбив свою дочку за те, що та зреклася язичницької віри і стала християнкою. На знаменитій картині Рафаеля "Сикстинська Мадонна» поруч з Богоматір'ю зображена саме свята Варвара.
У VI столітті її мощі були перенесені до столиці Східної Римської імперії - Константинополя, а в XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна княжна Варвара вийшла заміж за російського князя Михайла Ізяславича і привезла чудотворні мощі святої з собою до Києва. Відтоді тисячі паломників стікалися в храм, щоб попросити у святої Варвари зцілення і допомоги.
Що ще донесла до нас історія Михайлівського собору? А те, що тут був приголомшливий церковний чоловічий хор, і великий композитор Михайло Глінка міг годинами простоювати в Золотоверхому, слухаючи його спів.
