Тема печер для всіх нас є рідною, адже вони були першим житлом наших пращурів. Саме завдяки печерам, які давали нашим предкам затишок і безпеку, вижив і доволі вдало влаштувався людський рід.
Тема українських печер доволі актуальна, адже вони манять багатьох туристів та цікавих людей як з України, так і з закордону.
І воно й не дивно, адже Україні таки є чим похизуватися – вже сьогодні досліджено понад тисячу печер. І одна з них найдовша у Євразії. А скільки ще не досліджено.
Для бажаючих відвідати українські печери потрібно сфокусувати свою увагу на двох регіонах – Крим, де знаходиться понад 900 печер та Поділля, головним чином Тернопільської області.
Левова частка кримських печер знаходяться у межах таких гірських комплексів — Чатир-Дагу, Карабі-Яйли та Ай-Петринської Яйли. Найвідоміша печера Криму — Мармурова на Чатир-Дагу. Її особливість полягає в тому, що вона якнайкраще з обладнана для екскурсій, і, відповідно, найбільш відвідувана туристами завдовжки вона два кілометра, і близько кілометра обладнано для туристів.
Поблизу Мармурової печери знаходиться ще одна, доволі розкручена, печера Еміне-Баїр-Хосар (або просто — печера Мамонтів). Тут, окрім захопливого видовища першої житлоплощі пралю дини. Допитливі туристи зможуть ознайомитися з рештками давніх тварин — мамонта, печерного ведмедя, шерстистого носорога, які були знайдені на території Криму.
Не залишить байдужими і найдовша печера Кримського півострова Кизил-Коба (Червона), що знаходиться у верхів’ї найбільшої кримської ріки — Салгіра. Цікавим є те, що й у самій печері тече річка упродовж 20 кілометрів. У дванадцяти місцях вона перекриває прохід, тож якщо ви збираєтеся оглянути всю печеру, радимо вам запастися аквалангом. Попри непростий шлях, тут завжди чимало туристів.
Окрім цього Крим може похизуватися і найглибшою печерою України. На сьогодні найглибша її точка знаходиться на позначці 517 метрів від рівня входу. Однак потрапити до цієї печери доволі складно, адже для цього необхідно мати спеціальний дозвіл та спеціальне обладнання, які для справжнього туристичного гурмана не стануть на заваді.
В будь-якому разі відпочинок в Криму не буде повним, якщо ви втратите нагоду подивитися на перлини української природи, спогад про які залишить у вас бажання повернутися туди ще і ще.
Ще однією печерною Меккою України є Поділля. яке характеризується високою концентрацією печер.
Так в Борівському районі, ви можете знайти найбільшу в світі гіпсову печеру — Оптимістичну. Зараз на карту нанесено до 230 кілометрів її підземних ходів. І ця цифра далеко не остаточна .адже кожна нова експедиція додає печері кількасот метрів. Єдиним недоліком для туриста в цій печері є те, що її ходи аж надто заплутані. Тож потрапити туди може лише професіонал. Для пересічної людини, відвідування Оптимістичної печери може закінчитися зустріччю з мінотавром.
Не менш прекрасною, хоча й вдвічі коротшою є печера Озерна, яка, станом на сьогодні, має протяжність у 116 кілометрів. Свою назву печера отримала від величезної кількості озер, які займають близько 30 відсотків печери. На жаль, очевидно, в печері теж живе мінотавр, тож вхід туди дозволений лише спеціалістам.
Однак, якщо ви активний турист і таки мрієте потрапити до подільської печери, прямуйте до Вертебу, Кришталевої та Млинки. І хоча ці печери і не залиті на третину озерами, а їхня протяжність не найдовша у світі – там буде від чого відкрити рот. Та й відсутність мінотавра тільки додасть настрою.
Печера Вертеба – справжня колиска України, адже вона безпосередньо торкається трипільської культури. Сама печера утворилася за часів, коли ці землі були морським дном. А коли море відступило, то залишило нам серед решти утворень і цю печеру.
Сьогодні вхід до печери заґратований, і пускають туди лише за попередньої домовленості ((03541) 2-16-92), адже печера є ласим шматком для чорних археологів, у яких тече слина на залишки трипільської цивілізації, які пердставлені тут у посуді, залишках вогнищ та інших предметів побуту. Сьогодні у самій печері виставлено експонати, які дають уявленя про те, як там жили трипільці.
Печера Кришталева - одна з найбільших гіпсових печер Європи її довжина сягає понад 22 кілометрів. А сам екскурсійний маршрут становить три кілометри, які турист проходить за півтори години. Якщо ви збираєтеся відвідати цю печеру – вдягайте теплі шкарпетки, адже постійна температура у ній лише 11 °С. Це єдина освітлена печера на Тернопільщині, що приймає відвідувачів цілий рік. Маршрут починається 500 метровим Вхідним коридором, стіни якого виблискують гіпсами, що нагадують листя папороті, переходить у зал Скель де, по долівці, розкидані кам'яні піраміди, паралельно до нього тягнеться Коридор кам'яних бурульок, де зі стелі звисають химерні гіпсові нарости, а в Зоологічному залі гіпси нагадують різних тварин. Цікавою є зала Завалів, де всі звертають увагу на цементні пломби поставлені у 1928 р. Вони залишилися неушкодженими після двох землетрусів, що доводить безпечність печерних мандрів у Кришталевій. Повз зал Комин прямуємо до килиму гіпсових кришталів білого, кремового та рожево-бурштинового кольору, що покриває стіни Кришталевого коридору, зал Скелета, що закритий для відвідувачів та при виході всіх проводжає «господар печери - Кам'яний буйвол».
У Кришталевій було знайдено рештки різноманітних тварин та рослин.
Не тепліше буде і в печері Млинки, яка на додачу до холоду має ще й досить таки складні проходи. Вирушаючи в подорож до цієї печери гарно огляньте себе перед дзеркалом, аби раптом вам не застрягнути у вузьких ущелинах, які досить часто перекривають одну порожнину від іншої. Більшість туристичних маршрутів цієї печери є складними, але деякі є надзвичайно складні, на проходження по цих маршрутах погоджуються лише справжні сміливці, але подолати такий маршрут повністю, ще не стало до снаги жодному туристові, тож якщо ви відчуваєте, що у вас не забракне сили і відваги стати першим – вирушайте до млинків – місце вакантне.
Попри велику кількість досліджених підземних ходів, очевидно, що багато печер — як на Поділлі, так і в Криму — ще не відкриті. Щороку спелеологи додають до списку нові назви.
Відкриваючи нові печери, люди дізнаються щось нове. Однак цим самим вони, так би мовити, обеззброюють красоти підземелля. Адже за першодослідниками приходять шукачі пригод і екстриму, що часто закінчується вандалізмом і непоправними втратами для природи.
Тож якщо ви хочете, щоб цими красотами милувалися і наступні покоління – ставтеся до печер особливо дбайливо, адже напис «Тут був Вася», не зробить честі нашій цивілізації у очах прийдешньої.
