Івано-Франківська область

Івано-Франківська область (до 1962 – Станиславівська)

Займає північно-східну частину українських Карпат, Прикарпаття і частково Опілля. За характером рельєфу гірська, передгірська та рівнинна. Гори поділяються на т. зв. Горгани (Сивуля – 1836 м) і Чорногорський хребет з Говерлою (2061 м) – найвищою вершиною українських Карпат. Найбільші ріки – Дністер, Прут, Черемош. Клімат помірно континентальний. У надрах є запаси природного газу, нафти, золота, марганцю, калійної солі, бурого вугілля, торфу, кухонної солі, озокериту. Область багата мінеральними джерелами. Територія: 13,9 тис. кв. км.  Утворена 1939.

Історія

Людські поселення з’явилися у період середнього палеоліту (приблизно 100 тис. років тому). Стоянку цього періоду виявлено у селі Буківня поблизу Дністра. Скарби прикрас, зброї, знарядь праці (VIII–VII ст. до Н.Х.) – поблизу сіл Грушки, Нижнева Тлумацького району. Понад двадцять поселень трипільської культури виявлено у південно-східній частині області.

У другій половині першого тисячоліття виникають слов’янські племінні об’єднання – білих хорватів у передгір’ях і тиверців між Дністром і Прутом. У 981 край став частиною Київської Русі. Після її розпаду у північно-західній частині 1144 утворилося Галицьке князівство. В 1199 волинський кн. Роман Мстиславович об’єднав землі Галичини і Волині у Галицько-Волинське князівство. Після його смерті (1205) Галичину розділили між собою Угорщина і Польща. У 1219 новгородський кн. Мстислав Удалат визволив Галич. Могутність Галицько-Волинського князівства особливо зросла за короля Данила Галицького. У ХІІ–ХІІІ ст. розвивалися мистецтво, освіта, книжкова справа. Збереглося «Галицьке Євангеліє» (1144). Оригінальним твором є Галицько-Волинський літопис, який висвітлює життя цих земель у 1201–1291. Згодом князівство занепадає, і починаючи з другої половини XIV ст., населення краю потрапляє у національну залежність від сусідніх держав. Великий вплив на розгортання визвольної боротьби мала війна українського народу 1648–1654. Восени 1648 запорізькі козаки прибувають до Рогатина, Долини, Надвірної. Найбільшим загоном (15 тис. чол.) керував С. Височан. У 30–40-х роках XVIII ст. зароджується рух опришків, який мав під собою соціальний грунт. Один з найвідоміших його лідерів О. Довбуш. З 1772 Прикарпаття увійшло до складу Австрії. У XIX ст. тут починає розвиватися промисловість. 1843 у Тлумачі встановлена одна з перших у Східній Галичині парових машин.

У Першу світову війну край був ареною запеклих боїв між арміями німецько-австрійського блоку і царської Росії. У 1918 тисячі патріотів героїчно відстоювали у польсько-українській війні незалежність Західноукраїнської Народної Республіки. У 1919 в Станиславові було прийнято акт про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) з Українською Народною Республікою (УНР) зі столицею в Києві. У середині 1919 цю територію окупувала Польща. Після 17 вересня 1939 Прикарпаття у складі Української РСР увійшло до СРСР. У період Другої світової війни населення брало найактивнішу участь у формуванні Української Повстанської Армії. Збройний опір комуністичним органам влади і радянським військовим частинам, зокрема НКВД, тривав тут до початку 50-х років.