Участь українців у світовому олімпійському русі започаткована ще у 1884 році, коли 56-річний генерал Олексій Бутовський, уродженець селища П'ятиборці на Полтавщині, прибув до Парижа на міжнародний атлетичний конгрес і став одним з фундаторів олімпійського руху.
Після здобуття незалежності Україна змогла виступити на Олімпіаді самостійною командою. Сталося це у 1994 році на XVII зимових Олімпійських іграх в Ліллехаммері. Тоді юна фігуристка Оксана Баюл завоювала першу золоту олімпійську медаль для незалежної України.
Сумарна кількість завойованих українськими спортсменами олімпійських нагород перевищує чотири сотні, з них - 180 золотих. За рівнем спортивних результатів за останні 40 років Україна входить до двадцятки країн, які виступали найбільш успішно на Олімпійських іграх.
В усьому світі знана українська школа художньої гімнастики. Багаторазовими чемпіонами світу і Європи у різні роки були Ірина Дерюгіна, Олександра Тимо-шенко, Оксана Скалдіна. А Лариса Латиніна має взагалі найбільшу в олімпійській історії кількість медалей - 18. За виступи на XVI, XVII та XVIII Олімпійських іграх вона завоювала дев'ять золотих, п'ять срібних та чотири бронзові медалі.
Уславлений стрибун з жердиною Сергій Бубка - перший заслужений майстер спорту України, майстер спорту міжнародного класу, володар 35 рекордів світу під дахом і просто неба.
Легкоатлет Валерій Борзов на XX і XXI Олімпійських іграх завоював дві золоті, одну срібну і дві бронзові медалі.
На трьох Олімпійських іграх 1961,1968 і 1972 років перемагав веслувальник Володимир Морозов.
Вищої олімпійської нагороди був удостоєний штангіст Леонід Жаботинський. На вищу сходинку олімпійського п'єдесталу піднімалися також гімнасти Марія Гороховська, Віктор Чукарін, Борис Шахлін, легкоатлети Володимир Голуб-ничий, Ольга Бризгіна, Юрій Сєдих, борці Олександр Колчинський, Сергій Бєлоглазов, яхтсмен Валентин Манкін.
У різні роки до перших світових десяток увіходили шахісти Василь Іванчук, Олександр Білявський, Олег Романишин, шашисти Анатолій Гантварг, Олексій Чижов, тенісист Андрій Медведів.
Серед представників командних видів спорту найбільш відомими є футболісти київського "Динамо", які у 1975 та 1986 роках, очолювані уславленим тренером Валерієм Лобановським, вигравали Кубок володарів кубків європейських країн. До символічних збірних за підсумками чемпіонатів світу входили Юрій Войнов (1958 рік) та Ігор Біланов (1986 рік). Майже двадцять років поспіль вигравали практично всі турніри, в яких брали участь, гандболістки київського "Спартака". Визначного успіху досягла жіноча збірна України з баскетболу, здобувши золоті медалі чемпіонату Європи-95. Із давніх часів у побуті українського народу були розповсюджені фізичні вправи у вигляді святкових ігор, верхової їзди, кулачних боїв, боротьби, плавання, бігу, веслування. На основі народних ігор та фізичних вправ була створена самобутня система військово-фізичної підготовки запорозьких козаків. Спортивні організації в Україні почали створюватися у другій половині XIX століття. До них належали яхт-клуби (у Києві створені у 1869 році, в Одесі і Катеринославі - у 1895 році) і тенісні клуби.
В кінці XIX - на початку XX століття в Україні з'явилися спортивно-гімнастичні гуртки. Перший з них Київський атлетичний гурток був заснований лікарем Є. Гарнич-Гарницьким у 1895 році. У1897 році аналогічні гуртки були створені в Одесі і Полтаві. У1912 році в Києві організовані перші двомісячні курси з підготовки спеціалістів фізичного виховання. У Харкові, Катеринославі, Юзівці, Луганську, Одесі з'явилися самодіяльні атлетичні гуртки і футбольні команди. На світовій арені успішно виступали відомі спортсмени України І. Піддубний, С. Уточкін, П. Заковорот, Ф. Гриненко.