Атлантида
Атлантида — карстова печера біля села Завалля Кам'янець-Подільського району Хмельницької област. Загальна довжина - 2525 м, площа - 4440 м2, об'єм - 11360 м3.
Будова її досить складна. Основу просторової структури складають широкі і високі галереї нижнього ярусу (магістралі), утворені потужними підземними потоками. На цьому ж рівні, в нижній частині гіпсового шару, розташовані нижчі ходи – «підвали». Вони відходять від магістралей в сторони, і утворюють місцями невеликі лабіринти. На перетині магістралей між собою і з ходами другого ярусу розташовані великі зали, такі як «Динамо», «підкорювачів», «Київських спелеологів». Їх площа досягає 400 м2, висота - 12 м.
Ходи другого ярусу печери розташовані на 8-9 м вище. Вони іноді утворюють лабіринтові переходи між магістральними галереями. По ним можна перейти з однієї магістралі в іншу, за що цей ярус отримав назву перехідного.
Третій ярус печери залягає ще на 3 м вище. Він представлений тільки двома невеликими ходами.
Гравітаційні відкладення пов'язані з обвалами породи у стелі порожнини (частковим обвалом) та з провалами (повним обвалом перекриття печери). Обвально-гравітаційні відкладення представлені уламками і брилами гіпсу на підлозі печери, а провально-гравітаційні - великими провальними об’єктами, що складаються з брил і глинистих утворень, що залягають над гіпсом. Такі провальні тіла розділяють печерну систему на окремі фрагменти.
Формування печери «Атлантида» почалося ще в кінці неогенового періоду в умовах, коли нинішня глибока долина річки Збруч ще не існувала і долина Дністра перебувала в зародковому стані у вигляді широкої рівнини.
По тріщинах в гіпсовому пласті рухалися напірні води, руйнівна діяльність яких перетворювала тріщини у великі карстові канали. Врізання долини Дністра та його лівих приток (у тому числі й Збруча) привело до розтину гіпсового пласта і печерної системи, основні риси якої вже були сформовані.
У1960-х роках вчені виявили вхід в печеру.
Атлантида розташована на схилі долини річки Збруч біля села Завалля (Хмельницька область).
Легенда розповідає, що у верхній частині схилу, над печерою, колись стояла невелика церква. Одного разу вона «впала» під землю в карстовий провал, після чого село і було названо Завалля. Про печеру тоді ще не знали.
