Фортеця Червоноград - зникле місто на Тернопільщині, поблизу села Нирків Заліщицького району. Знаходиться на березі річки Джурин. Також біля міста знаходиться Джуринський водоспад.
На сьогодні збереглися лише залишки Червоноградського замку XVII століття і католицького костьолу XVIII століття. На пагорбі поблизу замку розташовано занедбаний цвинтар з каплицею, в якій були поховані рештки сім'ї Понінських.
Назву місто отримало через особливості грунту в даній місцевості - тутешні пісковики надають йому червоний колір.
Вперше Червоноград згадується в хроніках як Castrum rubrum (Червоний замок) в IX столітті. До XIII століття в Червонограді існував замок (швидше за все дерев'яний), згадуваний як предмет суперечок між князями Київської Русі. У 1240 році Червоноград, як і інші міста піддався татарській навалі.
У 1313 Поділля захоплює литовський князь Ольгерд, і весь край переходить до братів Корятовичам. Литовці укріплюють замок, а в 1331 році в місті закладений монастир домініканців. У 1340 Казимир Великий завоював місто. У 1434 році Червоноград отримує статус королівського міста, а в 1448 році - магдебурзьке право. У цей період в місті розвиваються торгівля і ремесла, в місто повертаються домініканці.
На початку ХVІІ століття Даниловичі, які володіли навколишніми землями, зводять на місці дерев'яної фортеці укріплений валами замок. У 1615 році поряд із замком зводиться костел, збудований на кошти подружжя Лисецьких. У 1621-1672 роках Червоноград разом із навколишніми землями перебував під владою Османської імперії. Місто занепало, і до моменту закінчення османської окупації Червоноград був лише невеликим селищем.
До першого поділу Польщі в 1772 році Червоноградський замок був центром Червоногродського повіту - одного з трьох повітів Подільського воєводства. Після розділу Польщі місто відійшло до Австрії, втратило своє фортифікаційне значення, і стало належати Заліщицькому повіту Тернопільського воєводства.
У 1778 році Червоноград переходить у володіння князя Кароля Понінського, який купує його в уряду Австрії. У 1820 році Понінський зводить розкішний замок-палац за проектом архітектора Юліана Захаровича на залишках напівзруйнованого замку. Син Кароля Понінського, Каліст Понінський продовжує споруду палацу, в тому числі перебудовує вцілілі замкові башти, при цьому залишки старого замку розбираються дощенту. Навколо нового замку-палацу розбивається парк в італійському стилі, прикрашений фонтанами і клумбами.
У 1835 році для сімейної усипальниці Понінських Гелена Понінські замовляє скульптуру у знаменитого скульптора Бертеля Торвальдсена в знак пам'яті про загиблих дітей. Через сім років, в 1842 році майстер закінчує роботу. В даний час скульптура зберігається у Львівській картинній галереї. У 1846 році Гелена Понінські відкриває в Червонограді монастир сестер Милосердя, які займалися вихованням сиріт та опікали хворих.
У 1880 році «Словник географічного Королівства Польського» описує Червоноград як місто з населенням в 465 чоловік, в місті була греко-католицька парафія, діяв водяний млин. На межі ХІХ і ХХ століть місто переходить у володіння княгині Марії Любомирської, яка і стала останньою власницею Червонограда.
На початку 1940х років в Червонограді проживало близько 500 чоловік. 2-3 лютого 1945 бійці ОУН-УПА вступили в бій з польськими загонами самооборони, які перебували в місті. В результаті бою загинуло більше 50 поляків, замок отримав істотні пошкодження. Після війни місто не відновлювався і зникло з географічних карт.
У другій половині XX століття за наказом голови колгоспу села Нирків, розташованого поблизу руїн Червонограда, палац був частково розібраний на будматеріали для будівлі свиноферми. У 1970-х роках поблизу руїн Червонограда був побудований дитячий табір «Ромашка». У 2003 році неподалік почалося будівництво монастиря, що належить Українській автокефальній православній церкві.
