МЕРЛАНГ. Odontogadus merlangus (L.). Чорноморський мер-ланг, або пікша,— один з трьох видів тріскових, поширених у Чорному морі. Він трапляється найчастіше. Довжина тіла досягає інколи до 50 см, але переважають риби довжиною 20—35 см і масою 200—250 г.
Мерланг — холодолюбна риба. Він тримається при надзвичайно вузькому інтервалі температури— від 3—4 до 15—16°. У межах цього температурного діапазону його можна зустріти скрізь, де є відповідні кормові об'єкти — ракоподібні й риби, що тримаються у товщі води. Мерлангу властиві тільки невеликі сезонні переміщення. У холодну пору він підходить у прибережну зону, на мілководні ділянки, а у весняно-літній період відходить від берегів на глибші місця. Найчастіше його виявляють на глибинах від 15—ЗО до 80— 90 м.
Зимові переміщення мерланга пов'язані з основними місцями зимівлі ставриди, смариди, хамси, якими він живиться. Ці риби взимку пасивні й тримаються біля дна, тому стають легкою здобиччю мерланга, який активний в усі пори року. Влітку ставрида та хамса тримаються у верхніх шарах водної товщі й рухаються досить швидко. Тому мерланг у цей час ними не живиться, а полює на свою молодь та на ракоподібних. Узимку і влітку живиться найінтенсивніше у світлий період доби — з 10 до 14 години, бо, відшукуючи кормові організми, він користується переважно органами зору. У мерланга є вороги. Ним живляться катран, морська лисиця, білуга, калкан, а також дельфіни.
Масовий нерест мерланга пов'язаний з холодним періодом року. Взимку він нереститься на глибині 80 м, де температура в цей час в основному становить 7—8°, а влітку — у постійно охолодженому шарі на глибині 40—50 м, де температура води коливається від 6 до 8°. Нерестовий сезон кожної самки триває кілька місяців. Самки відкладають 20—ЗО, а можливо, й більше порцій ікри. За один раз самка відкладає 1,4—5,3 тис. ікринок. А взагалі в яєчниках самок, довжина тіла яких 18—22 см, дозріває від 58 тис. до 202 тис. ікринок.
Більшість особин мерланга уперше нерестяться на початку другого року життя, коли досягають довжини близько 10-*-11 см. Самців, вік яких перевищує 3 роки, і самок віком понад 4 роки у нерестовому табуні немає.
Молоді мерланги живуть на глибині до 60—65 м за 90— 150 км від берега. Тут вони відгодовуються близько року, а досягши довжини 7—8 см, наближаються до берегів і опускаються у придонні шари водної товщі. З другого року життя темп росту значно знижується й річні прирости не перевищують 3—4 см. Причому самці ростуть повільніше за самок; у чотирирічному віці вони мають таку довжину, як самки в трирічному. Живуть мерланги, переважно самки, не більш як 6 років.
Промислове значення мерланга незначне через те, що він має невеликі розміри й не створює значних скупчень. Проте в місцях зимівлі риб, якими живиться мерланг, його чисельність подвоюється порівняно з літнім періодом. Молодь мерланга після тривалого нагулу в центральних ділянках моря наближається до берегів, де споживається прибережними рибами, які далеко не Мігрують. Завдяки цьому повніше використовуються кормові ресурси моря.



 

 


    фейсбук