Ландшафтний заказник загальнодержавного значення ''Шалигинський” знаходиться у Глухівському р-ні неподалік від сіл Старикове та Шалигине. Створений на площі 2868,1 га, заказник охоплює в основному ліси, які належать Глухівському держлісгоспу, решта - колгоспні землі.
Насамперед, про природу заказника. Він охоплює частину долини невеликої річки Обести, лівої притоки р. Клевень, та частково саму Клевень у місці впадіння Обести. Остання бере початок на відрогах Середньоросійської височини, близько 70% її водозбірної площі знаходиться в Росії. Протягом 11 км до свого впадіння у Клевень Обеста тече в природних берегах по центральній частині території заказника. Ця мальовнича місцевість включає широкі заплави річок, ширина яких досягає 500 м, та надзаплавні тераси. Територія заказника займає крайню північно-західну частину області на межі з Росією. Як за природними умовами, так і за характером рослинного покриву ця територія відбиває основні риси південно-західних та південних відрогів Середньоросійської височини, де утворився долинний комплекс, основні площі в якому займа-ють ліси. Тут розташовані три великі лісові масиви — Монастирське на Кубове, Бір, Берізки. Чим же цікаві ліси заказника? Насамперед, вони дуже типові для цієї території. Це — широколистяні ліси, в яких дуб утворює перший ярус, а клен гостролистий, часто з домішкою липи — другий. Для цих лісів іноді характерний підлісок, який утворює ліщина. Є в заказнику і ділянки дубово-соснових, вільхових та березових лісів, типових для лісової зони України.
Найбільші площі в заказнику займають саме дубові, кленово-липово-дубові та липово- дубові ліси. В трав’яному покриві найчастіше яглиця звичайна, конвалія, зірочник ланцетолистий та осока волосиста. Решта видів зустрічаються тут поодиноко, але є характерними для цих екотопів. Це лісові злаки - куцоніжка лісова, перлівка поникла. Зростає тут і граціозна купина пахуча — "соломонова печатка". На її кореневищі є округлі заглибинки — сліди від колишніх гонів, які відходили від нього. Проте, народна уява побачила тут форму печатки. Начебто цар Соломон був вражений вишуканою красою рослин і відмітив її своєю печаткою. Звичайним є і копитняк європейський, блискучі листочки якого нагадують кінське копито. Тут зростає чимало рідкісних видів, що підлягають охороні. Особливо цінними є рослини із Червоної книги України — їх виявлено п’ять, чотири із них — це орхідеї. Збе-реглись вони в найбільшій мірі на ділянках старих лісів в урочищах Кубове, Бір, Монастирське. Найчастіше зустрічається коручка че-мерниковидна. Її пониклі зеленувато-пурпу- рові квіти пояснюють російську назву цієї рослини — "дремлик". Рідше можна зустріти тут коручку темно-червону, її гарні пурпурові квіти пахнуть ваніллю. Дуже цікавою орхідеєю є гніздівка звичайна. Ця рослина не має зеленого забарвлення — вона жовтувата. Гніздівка не використовує енергію світла, а живиться відмерлими рештками рослин. В землі переплітаються її жовті корені, нагадуючи пташине гніздо, саме тому отримала гніздівка свою назву. А от любка дволиста виявилась в цих лісах рідкісним видом —' ми зустріли її лише в урочищі Бір. Вона наче ховається серед зеленого розмаїття кленово-дубового лісу. Зрідка зустрічається в цих лісах і лілія лісова. Ця лісова красуня милує око своїми гарними квітами, за своєю формою схожими на турецький тюрбан. Малопорушені старі ділянки кленово- липово-дубових лісів занесені до Зеленої книги України як типові угруповання Лівобережжя.
Дубові ліси заказника, в найбільшій мірі відмічені в урочищах Бір та Берізки, є світлішими. Тут зростає чимало різноманітних рослин, світлолюбних і звиклих до багатих умов живлення. Підлісок в цих лісах утворює ліщина із значною домішкою клену татарського. На більш вирівняних ділянках в травостої переважає орляк. Серед інших папоротей тут найчастіше можна побачити щитник чоловічий. Особливої краси травостою надають різні види дзвоників, серед яких такі гарні види, як дзвоники персиколисті та дзвоники оленячі, все рідше можна побачити їх в наших лісах. Навесні квітує в дібровах первоцвіт весняний. Народ здавна називає його "золоті ключики", "Петрові ключі". За легендою апостол Петро впустив на землю золоті ключі від раю і там, де вони впали, виросла ця квітка.
Поруч з дібровами зустрічаються і березові ліси. Найбільші площі їх знаходяться в урочищі Берізки, що і обумовило його назву. Це світлі мальовничі лісові ділянки. В травостої цих лісів влітку можна помилуватись яскравими жовтими квітами такої цінної лікарської рослини, як наперстянка великоквіткова. Мальовничі групи утворює і конюшина альпійська. Березняки заказника зберігають такі цінні лікарські рослини, як буквиця лікарська, перстач білий, а в зниженнях — валеріана висока. Саме в цих лісах зростає світлолюбний мало- поширений в регіоні вид — півники угорські з мечовидними листками і квітками, схожими на квіти улюблених нами садових півників.
Цікавими і цінними є вільшняки. Під наметом вільхи рясно зростає високотрав’я — гадючник оголений та кропива жабрійолиста, а місцями і очерет. Ледь помітна людина у цих зелених хащах. Відмічені тут трав’янисті ліани - паслін солодко-гіркий, з червоними ягодами, гарними, але дуже отруйними, а також хміль — тонкі стебла якого на зиму відмирають, навесні рослина знову відростає від кореневища і може сягати 10 м завдовжки. Зустрічаються і осокові вільшняки, в яких переважає осока гостровидна. Тут більш різноманітне вологолюбне різнотрав’я — вербозілля звичайне, вовконіг європейський, частуха подорожникова, слабник водяний. Зростають в цих заболочених лісах і лікарські рослини — як живокіст лікарський та валеріана висока. Вільхові ліси виконують важливу роль екологічного бар’єру — маючи здебільшого шар торфу, вони погли-нають шкідливі сполуки.
Значні площі в рослинному покриві заказника займають луки, основні площі яких знаходяться в заплаві Обести. Луки тут справжні та болотисті. На справжніх луках переважають угруповання тонконогу лучного, а на ділянках, де підсівались трави, — тимофіївки лучної. Ці луки в заказнику дуже порушені випасанням. Болотисті луки більш збережені, вони представлені угрупованнями осоки гострої, лепешняку великого та рогозу вузьколистого.
Трапляється в заказнику і водна та прибе-режно-водна рослинність, яка вузькими смугами розміщується вздовж русел Обести і, частково, Клевені. Вона характеризується чергуванням смуг вологолюбного різнотрав’я та заростей очерету. Тут можна зустріти таку отруйну і, водночас, лікарську рослину, як цикута отруйна. Ще одна лікарська рослина, яка рясно зростає в очеретяних заростях — це лепеха звичайна або аїр, яку в народі ще називають татарським зіллям. Місцями русло Обести облямовують зарості ехіноцистису шипуватого, який отримав в народі назву "колючий огірок" за форму своїх плодів. Ця декоративна рослина родом з Північної Америки. Вона зростає в Україні в парках і садах, але часто дичавіє і знаходить собі притулок найчастіше вздовж річок.
Водна рослинність в цілому не займає в заказнику значних площ. В руслі Обести трапляються угруповання куширу темно-зеленого, спіродели багатокореневої та ряски малої. Невеликими латками на воді зустрічаються угруповання глечиків жовтих, занесених до книги рідкісних угруповань - Зеленої книги України.
Вивчення повного флористичного складу заказника ще попереду, але вже зараз виявлено 5 видів з Червоної книги України, ціла низка лікарських рослин, багато регіонально рідкісних рослин, які підлягають охороні в області.
Особливо важливим є екологічне значення заказника, оскільки на прилеглій території Росії заплава Обести дуже трансформована. Внаслідок постійного антропогенного пресу створилась складна екологічна ситуація, що відбивається на стані водних запасів Обести, а відповідно і Клевені, які очищуються, проходячи через територію заказника. Все це обумовлює значну наукову та екологічну цінність природного комплексу Шалигинського заказника.
