Комплекс належить до найвизначніших архітектурних витворів України доби бароко. Оригінальна об'ємно-просторова композиція обумовлена місцем розташування - пагорбом над долиною р. Стир при колишньому в'їзді в місто. Початок будівництва монастиря належить до 1720 р, коли заклали його фундаменти у формі підкови, аби він одночасно був ще й замком для оборони шляху, що вів до міської фортеці. У 1737 р. закладено мурований костел з центричним планом. За проектом, з боку поля пагорб наче оперезувався 100-метровим півкільцем масивного будинку келій зі схожими на бойові башти півциліндричними ризалітами в пральній його частині. У внутрішньому дворі півкільця височів костел, навпроти якого на відстані близько 50 м стояла дзвіниця, що завершувала парадну композиційну вісь ансамблю. Але такий проект не влаштовував капітулу і фундаменти храму були розібрані. Протягом 1754-1789 pp. здійснено будівництво костелу за проектом єзуїтського архітектора П. Гіжицького. Костел наслідував зразки архітектури єзуїтів. Це восьмистовпна базиліка з трьома поздовжніми навами і трансептом, двома закристіями, нартексом і кринтою. За походженням план костелу - ренесансний і наближався до плану церкви Іль Джезу в Римі. Основні відмінності обумовлені влаштуванням переходу до сусідніх келій. Перекриття нав - хрещаті склепіння. Фасади, особливо головний, мають багатий декор, головними елементами якого є уступчасті пілястри, ніші, фільонки. У 1877-1879 pp. під керівництвом архітектора Раструханова костел перебудовано на православний собор. Над перехрестям нав надбудовано баню, над нартексом - дзвіницю, внесено елементи класицистичного декору. У розмалюванні інтер'єру брали участь чеський майстер Ф. Параляк та художниця Л. Спаська. У дворі збереглися поховання XIX ст. Вхід на територію собору в 1904 р. прикрашено мурованою брамою з декоративними кованими ґратами.
Б. В. Колосок
