ОХІНЬКИ
ОХІНЬКИ (Охоньки) - село Прилуцького р-ну, центр сільра ди, якій підпорядковане с. Пручаї. Розташ. на р. Утці (лівій прит. р. Удаю), за 27 км від райцентру і залізнич. ст. Прилуки. 347 дворів, 724 ж. (2000). Вперше згадуються 1696. Входили до Срібнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Прилуцького р-ну Прилуцького округу (1923-30) і Чернігів, обл. (з 1932). Поселені на старому «селищі», спустошеному татарами, після 1688 срібнянським сотником Трохимом Васильовичем (Троциною). 1713 - 113 дворів селян. У 18 ст. О. послідовно володіли срібн. сотники Антон (до 1746 - кол. півчий царівни Софії) і Микола Троцини. 1737 у володінні Антона Троцини - 55 душ чол. статі селян (козаків не було). Микола Троцина 1772 ще жив уО.і володів селом. 1780 - 80 дворів (100 хат) селян, 1 двір (3 хати) козаків. 1797 наліч. 459 душ чол. статі податкового населення. З 1845 в Охіньках працювали дві невеликі суконні ф-ки. Ф-ка поміщика Троцини виробляла за рік 1250 арш. темнозеленого та сірого сукна на суму 625 крб. сріблом. На ф-ці Милорадовича вироблялося за рік 500 арш. сірого солдатського сукна на 150 крб. сріблом. На обох ф-ках працювало по 25 робітників. 1859 - 237 дворів, 1350 ж., діяла дерев. Введенська ц-ва (перша ц-ва збудована до 1730). У 1861-66 в О. діяло Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, якому була підпорядкована сільс. громада (611 ревіз. душ). Після реорганізації волостей О. входили до нової Іванківської вол. (1867-89), пізніше (1890-1923) - до Переволочнянськоївол. 2-го стану. 1886- 263 двори селян-власників, 1 двір міщан та ін. (козаків не було), 287 хат, 1544 ж.; діяли: нова дерев. ц-ва (1863), початкове однокласне училище (засн. 1868, у віданні земства з 1888), заїжджий двір, 2 шинки, З крамниці, кузня, 2 вод. млина, 25 вітряків, олійниця, базар щопонеділка. ПоміщикомО.у др. пол. 19 ст. був надв. ради. Д. Є. Троцина. 1910-271 госп., з них козаків - 3, селян - 263, ін. непривілейованих - 2, привілейованих - 3, наліч. 1593 ж., у т.ч. 19 теслярів, 12 кравців, 2 шевці, 4 столяри, 3 ковалі, 1 слюсар, 37 ткачів, 7 візників, 90 поденників, 16 займалися інтелігентними та 216 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 1224 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Введенська ц-ва (закрита за часів рад. влади), земське початкове однокласне училище, в якому навчалося53хлопч. і 17 дівчат (1912), церковнопарафіяльна школа. У 1923-30 pp.О. - центр сільради. 1925 - 407 дворів, 1861 ж.; 1930 - 410 дворів. 1882 ж. 1931 організовано с.-г. артіль ім. Шевченка. 1944 - 394 двори, 1177 ж. Колгосп мав кузню, теслярську майстерню, мех. млин, вітряк. 1950 артіль об'єднувала 404 двори (503 чол. працездатних), мала 2372,2 га землі (1632.9 га орної), в.р.х. - 240, коней- 142. У тому ж році колгосп ім. Шевченка в х. Пручаях Калюжинської сільради Срібнянського р-ну приєднано до колгоспу ім. Шевченка в Охіньках. Одночасно х. Пручаї перейшов до складу Охіньківської сільради Прилуцького р-ну.1961 в школі-восьмирічці навчалися 194 учні (17 працівників). 1970 в колгоспі ім. Т. Г. Шевченка наліч. 13 автомашин, 17 тракторів, 6 комбайнів, а також в.р.х. - 854, свиней - 1112, овець - 325. 1971 - 362 двори, 1107 ж. 1975 колгоспи в Охіньках і Переволочній об'єднані в один -ім. Шевченка з центральною садибою в Охіньках, а 1987 господарства знову роз'єднані. 1990 в колгоспі налічувалося 39 автомашин, 34 трактори, 12 комбайнів, а також в.р.х. - 1709, свиней - 1525, коней - 72, овець - 301, птиці - 543. У 1996 в О. містилася центр. садиба пайгоспу ім. Т. Г. Шевченка (з 1992), до якого входило відділення в с. Пручаях. Пайгосп мав 2977,3 га землі (2057,4 га орної), наліч. 38 автомашин, 32 трактори, 7 комбайнів, а також в.р.х. - 1544, свиней - 849, коней - 53. В О. - відділення зв'язку, АТС (1994), філіал відділення Ощадбанку, неповна середня школа (81 учень, 17 пед. працівників - 1994) зі спортзалом, дитсадок (12 дітей; 1994), фельдшерсько-акушер. пункт, Будинок культури на 350 місць, б-ка (11,6 тис. од. зб.), кіноустановка, 3 магазини, їдальня. Село газифіковане (1997). Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим (149 чол.) на фронтах В. В. Війни (1962), надгробок на братській могилі воїнів, які загинули 1943 в боях за визволення села від фашистів (1946), погруддя Т. Г. Шевченка. Виявлено поселення епохи неоліту і бронзи (4-2 тис. до н.е.), ранньослов'янського часу (1 тис. н.е.), Київ. Русі (11-13 ст). Через О. проходить автотраса Київ - Суми.
