Convallaria majalis — багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних, заввишки 20— 30 см. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Квітконосне стебло прямостояче, просте, голе, безлисте, коротше за листки. Листки (їх 2, рідше 1 або 3) прикореневі, видовжено-ланцетні або еліптично-ланцетні, загострені, звужені в черешок. Квітки дзвониковидні, білі, запашні, в однобічній 6—10-квітковій пониклій китиці. Плід — червона куляста ягода. Цвіте у квітні — травні.
Поширення
Конвалія звичайна росте по всій території України у світлих мішаних і листяних лісах, серед чагарників.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують З види сировини: свіжі й сушені квітки (Flores Convallariae), які збирають і сушать або цілими суцвіттями або окремо, листя (Folia Convallariae) і всю надземну частину, або траву (Негba Convallariae). Квітки, як і траву, заготовляють на початку цвітіння рослини. Суцвіття рекомендується зрізувати якнайближче до нижньої квітки, а траву — на рівні нижніх плівкових листків (3—5 см від поверхні грунту). Пожовклі квітки збирати не можна. Збирати листя починають за 1—2 тижні до початку цвітіння рослин, а закінчують, коли рослини відцвітуть. Сушити сировину треба в день збирання, в затінку, розкладаючи її дуже тонким шаром і час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 50— 60°. Сухої трави виходить 20— 23 % , листя — 20 % , квіток — 14 % . Висушені квітки зберігають у ящиках (у домашніх умовах — у добре закупорених банках), а листя і траву — в мішках. Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад
Надземні частини конвалії звичайної містять серцеві глікозиди (конвалятоксин, конвалозид, дезглюкохейротоксин, валаротоксин та ін.), сапонін конвалярин, флавоноїди (3-глікозиди ізорамнетину, квертецину і кемпферолу), яблучну і лимонну кислоти. В квітках, крім того, є ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання
Препарати конвалії звичайної регулюють діяльність і підвищують тонус серця, заспокійливо діють на центральну нервову систему, збільшують діурез. За характером дії вони подібні до строфантину: при внутрішньовенному введенні їхня дія на організм настає через 3—10 хвилин, досягає максимуму через 1—2 години і триває одну добу. З другого боку, препарати конвалії відзначаються майже повною відсутністю кумулятивних властивостей (повністю виводяться з організму за 3 доби) і дужче вираженою брадикардичною дією на серце. Ефективність препаратів конвалії при пероральному введенні в організм знижується і на перший план виступає їхня седативна дія. В науковій медицині настойку конвалії й новогаленовий препарат корглікон призначають при гострій і хронічній серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках і неврозах серця. Сумарний флавоноїдний препарат конвафлавін, який виробляють з трави конвалії, застосовують як жовчогінний засіб при холециститах і холангітах. Значно ширше використовує конвалію народна медицина. Всередину настойку квіток вживають як сечогінний засіб при різних хворобах сечостатевих органів та при набряках, при хворобах шлунка та при кишкових коліках. Розведеною настойкою (у співвідношенні 1:10) промивають очі при кон'юнктивітах. Настій трави конвалії застосовують як серцевий і снотворний засіб. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами (валеріана лікарська, собача кропива пятилопатева, глід криваво-червоний, м'ята перцева, меліса лікарська та ін.) її застосовують при тиреотоксикозі, епілепсії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, для збільшення сечовиділення, при серцевій недостатності, при різних нервових станах, безсонні тощо. Препарати конвалії протипоказані при органічних змінах у серці і судинах, гострому міокардиті, ендокардиті та при різко вираженому кардіосклерозі. Крім усіх вищезазначених випадків, неочищені від сапонінів препарати конвалії ПРОТИПОКАЗАНІ при катарі шлунково-кишкового тракту та при гострих захворюваннях печінки і нирок.
