Багаторічна трав'яниста, 15-40 см заввишки рослина родини хвощевих. Має бурувато-чорне розгалужене кореневище, у вузлах якого утворюються кулясті бульбочки. Стебла двох типів: весняні - спороносні і літні - безплідні. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, членисті, нерозгалужені, з'являються напровесні і несуть на верхівках яйцевидно-циліндричні колоски з спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після висипання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває яскраво-зелені кільчасторозгалужені безплідні стебла з 6-12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними, здебільшого нерозгалуженими гілочками. Листки лусковидні, розміщені кільцями, зростаються у піхви; піхви листків на спороносних стеблах дзвониковидно потовщені, з 8-12 чорно-бурими зубцями, на безплідних - вузькодзвониковидні, знизу світло-зелені, зверху - з темно-бурими трикутноланцетними зубцями і білою облямівкою на них (зубці піхов на бічних гілочках у кількості 4-5, відігнуті). Спороносить у березні - квітні.
Поширення
Хвощ польовий росте по всій території України як бур'ян на полях, луках, лісових розсадниках, лісосіках.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують траву хвоща, яку заготовляють влітку (червень-серпень), зриваючи її руками, зрізуючи ножем чи серпом або скошуючи косою, якщо зарості суцільні (в останньому випадку сировину перед сушінням перебирають, відкидаючи домішки, в тому числі й нелікарські види хвоща). Сушать траву в затінку на вільному повітрі, розстилаючи тонким (57 см) шаром на папері або тканині. Сухої трави виходить 20 % . Готову, сировину зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності 4 роки. Трава хвоща є у продажу в аптеках.
Хімічний склад
Трава хвоща містить до 25 % кремнієвої кислоти (як у вільному вигляді, так і у вигляді водорозчинних солей), флавоноїди: еквізетрин, лютеолін-7-глюкозид, ізокверцитрин, лютеолін, кемпферол-7-диглікозид, кемпферол-3-глікозид; сапонін еквізетонін (близько 5 %), алкалоїди (сліди), дубильні, смолисті й гіркі речовини, ситостерол, диметилсульфон, органічні кислоти (аконітова, щавлева, яблучна, лінолева), вітамін С (до 190 мг% ) і каротин (до 4,7 мг% ).
Фармакологічні властивості і використання
Галенові препарати хвоща польового виявляють багатобічну терапевтичну дію: сечогінну, кровоспинну, протизапальну та ремінералізуючу. Завдяки великій кількості силікатів у хвощі польовому він викликає активну проліферацію сполучної тканини, стимулює процеси петрифікації туберкульозних вогнищ, особливо у легеневій та нирковій тканинах, утримує в сечі рівновагу між колоїдами та кристалоїдами і тим самим заважає утворенню сечових каменів. Як сечогінний засіб хвощ польовий застосовують регse або у складі сечогінних чаїв при застійних явищах серцевого походження (пороки серця, серцева недостатність), при захворюваннях сечовивідних шляхів (пієліти, цистити, уретрити) та при ексудативному плевриті. Добрий терапевтичний ефект одержують при лікуванні атеросклерозу судин серця і головного мозку, сечокам'яної хвороби, уражень капілярних судин, а також туберкульозу легень і шкіри в процесі їхньої хіміотерапії. Як ремінералізуючий засіб хвощ польовий призначають людям похилого віку (кількість кремнію в ор-ганізмі зменшується прямопропорційно старінню). Важливе значення має хвощ польовий і як кровоспинний засіб. Застосування його як кровоспинного засобу показане і дає добрий терапевтичний ефект при маткових, легеневих, носових і гемороїдальних кровотечах. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при кровотечах з сечових шляхів, зумовлених механічними факторами (пісок, камені). Успішно застосовують препарати хвоща при гострому і хронічному отруєнні свинцем (дезинтоксикаційну дію хвоща доведено експериментально) та при дизентерії, Заслуговують на увагу й відомості про те, що хвощ стимулює функцію кори надниркових залоз і тому його корисно вживати при аддісоновій хворобі. Широко використовують препарати хвоща польового і в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх вживають і при жовчнокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, запаленні сідничного нерва, підвищеному тиску крові, при легких і середніх формах цукрового діабету. Не менше цінують хвощ польовий і як зовнішній засіб, застосовуючи його у формі настою: полоскання при стоматитах і тонзилітах; втягування вранці у ніздрі при озені; спринцювання піхви при білях у жінок; примочки при хворобах шкіри (стригучий і сверблячий лишай, екзема), на гнійні рани і фурункули; ванни і припарки при виразці гомілки; сидячі ванни при нирковокам'яній хворобі і болях у ділянці сечового міхура; примочки і протирання обличчя при жирній і пористій шкірі. Настій з трави хвоща польового входить до складу інгредієнтів для приготування протиастматичної мікстури за Трасковим (Mixture antiasthmatica Trascovi). Траву хвоща польового використовують і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО—відвар трави (20 г, або 4 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки 2—3 рази на день через 1 годину після їжі; рідкий екстракт хвоща польового (Extractum Equiseti arvensis fluidi) no половині чайної ложки 3—4 рази на день; свіжий сік по 1 столовій ложці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО — полоскання, протирання, компреси, примочки, спринцювання настоєм (2 столові ложки сировини заливають двома склянками окропу і настоюють у термосі ніч); сидячі ванни, до яких додають відвар 4 ложок трави в 1 л води. Не можна вживати хвощ польовий при нефритах і нефрозах.
