Столиця України, найвизначніший культурний, науковий, промисловий її центр. Київ – один із стародавніх центрів слов’янства, столичне місто могутньої держави Київської Русі-України, осідок української православної Митрополії. Розташований на берегах Дніпра, нижче гирла Десни.

Історія

Перші на території Києва поселення відносяться до давнього кам’яного віку (40–10 тис. р. до Н.Х.). У 90-х pp. XIX ст. їх рештки виявлені українським археологом В. Хвойком і відомі під назвою Кирилівської стоянки. Датою виникнення старослов’янських поселень, за археологічними даними, слід вважати період не пізніше ІІ–І ст. до Н.Х. Офіційно прийнятою датою народження Києва є 482 р. Засновником визнається князь слов’янського племені полян Кий. Загальновідома легенда про засновників міста братів Кия, Щека, Хорева і сестру їх Либідь, імена яких увійшли до топонімів міста.

 

В IX ст. Київ став великим політичним, релігійним і ремісничо-торговельним центром Київської Русі-України. У 988 кн. Володимир запровадив у ній християнство як офіційну релігію. Найвизначнішою спорудою цього періоду була Десятинна церква (989–996).

З 1019 князівський престол займав Ярослав, званий Мудрим, який сприяв розвитку культури і освіти. У 1037 споруджується Софійський собор, у 1051 – Печерський монастир, який став найвизначнішим осередком релігійного життя. У Києві створено перший кодекс законів – Руську правду.

Після смерті Ярослава Мудрого почалася міжусобна боротьба за престол. Роздроблена на удільні князівства держава стає жертвою татаро-монгольської навали. У 1240 Київ було майже повністю зруйновано.

У 1362 місто підпало під владу литовської держави. У XIV- XV ст. відбудовується. У 1484 йому надано Магдебурзьке право.

Після Люблінської (1564) та Берестейської (1596) уній зміцнюються позиції католицької та греко-католицької церков, розпочинається польська експансія і рівночасно відновлюється Київська православна Митрополія на чолі з митр. П. Могилою. Кияни активно підтримали національно-визвольну війну гетьмана Б. Хмельницького проти Польщі. У січні 1654 після Переяславської ради місто переходить під владу Московського царства. Україна і відповідно Київ поступово втрачають права і привілеї, а населення денаціоналізується.

У 1708 створюється Київська губернія. Після пожежі 1811 систему прямих вулиць замінено на регулярну. Місто інтенсивно перебудовується.

Триває зміцнення проросійських позицій. У 1834 Київ остаточно втрачає Магдебурзьке право, а 1840 скасовано Литовський статут. За царськими указами всіляко утискуються українська мова, культура.

У 1846–1847 у Києві діє таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське братство, організаторами якого були представники української інтелігенції: М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, В. Білозерський, М. Гулак, О. Маркович. Важливе місце в суспільно-політичному русі Києва посідала в 1863-79 Громада (М. Драгоманов, М. Лисенко, В. Антонович, М. Стариць- кий та ін.).

На поч. XX ст. поширюється друковане слово, виникають українські політичні партії. Підбадьорені поваленням російського царизму 4 березня 1917 вони створили Центральну Раду на чолі з М. Грушевським, С. Єфремовим, В. Винниченком, С. Петлюрою. 5–7 квітня 1917 відбувся Всеукраїнський національний конгрес, який проголосив курс на автономію України і офіційно передав владу Центральній Раді. 22 січня 1918 у Києві було проголошено незалежність Української Народної Республіки. В цей період в Україні виникає вкрай нестабільна обстановка, викликана громадянською боротьбою, діями декількох ворожих армій, зокрема більшовицької та білогвардійської.

Після розпуску Центральної Ради на чолі держави при підтримці Німеччини 28 квітня 1918 стає гетьм. П. Скоропадський. У грудні того ж року влада переходить до уряду Директорії на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою.

Влітку 1920 Київ окуповує більшовицька Росія. За їхнього насильно встановленого режиму у 30-х pp. було знищено ряд визначних архітектурних та історичних пам’яток: Михайлівський, Братський монастирі, Військово-Миколаївський собор, Стрітенську, Притиско-Миколаївську церкви, храми Різдва Христового, св. Петра й Павла на Подолі, Михайлівську браму, Залізну, Константинівську церкви, дзвіницю Кирилівської церкви, Пустинно-Миколаївський монастир на Печерську та ін.

Величезних руйнувань і нищень завдала місту Друга світова війна. Нацисти здійснили масові вбивства цивільного населення. Серед розстріляних в Бабиному Яру євреїв, українців, росіян і інших були українські націоналісти на чолі з поетесою Оленою Телігою. Окупанти вивезли десятки тисяч людей на каторжні роботи до Німеччини.

Невдовзі після відступу Червоної армії радянські агенти висадили у повітря одну з найдревніших пам’яток української культури – Успенський собор Києво-Печерської Лаври, частину Хрещатика.


    фейсбук