Софійський Монастир. Ансамбль складався протягом дев’яти століть. До нього входять:

Софійський собор. Споруджувався 1017–1031 в честь перемоги Ярослава Мудрого над печенігами. Головний митрополичий храм Київської Русі-України. Тут відбувалися церемонії посадження послів, збиралися київські віча, тут велося літописання і була створена перша бібліотека. Собор близький до візантійських будівель, але безпосередніх аналогів не має. Первісні форми романського стилю зберігалися до XVII ст. Фасади храму не тинкувалися і були оздоблені декоративними нішами, орнаментом, живописом. В інтер’єрі гармонійно поєднувалися мозаїки з фресковим живописом в художньому стилі, близькому до візантійського столичного. Теми – релігійні та світські. Велику цінність мають декоративні твори XI ст.: крісло митрополита, огорожі хорів. Інтер’єри собору доповнюють фрескові орнаменти, мозаїчні підлоги, мармурові оздоби тощо. Була тут великокнязівська усипальниця, де поховано Ярослава Мудрого, Всеволода, Ростислава, Володимира Мономаха (зберігся лише саркофаг Ярослава Мудрого).

Після татаро-монгольської навали 1240 собор поступово руйнувався. У XVI ст. тут служили греко-католики. В 30–40-х pp. XVII ст. київський митрополит П. Могила заснував у соборі чоловічий монастир. До реставраційних робіт він залучив італійського архіт. О. Манчіні. В 1685–1707 собдр відбудовано у формах українського барокко. Барокковий іконостас виконано 1731–47. Софійський собор належить до шедеврів світової архітектури. (Вул. Володимирська, 24. Доїзд тролейбусами Nо 2, 12, 16, 18).

Дзвіниця, XVIII–XIX ст. Чотирьохярусна. В першому ярусі помітні риси української архітектури кінця XVII поч. XVIII ст., другий і третій – декоровані ліпними оздобами у стилі українського барокко. В четвертому ярусі використані орнаменти у псевдовізантійському стилі. Висота 76 м.

Трапезна церква (ТЕПЛА або МАЛА СОФІЯ), 1722–1730. Неодноразово перебудовувалась, набула бароккових форм.

До монастирського ансамблю входять кілька зразків цивільної та фортифікаційної архітектури XVIII ст.

Церква Спаса на Берестові, 1113–1125. (Вул. Січневого повстання, 15. Доїзд тролейбусом Nо 20).

Трапезна церква Михайлівського монастиря, 1712. У стилі українського барокко на місці дерев’яної. В інтер’єрі живопис XIX ст.

Троїцька церква, 1763–1768. Архіт. С. Ковнір, у стилі українського барокко. У XIX ст. на подвір’ї церкви збудовано дзвіницю, житлові приміщення й трапезну у стилі класицизму. (Вул. Китаївська, 15. Доїзд тролейбусом Nо 1).

Церква Феодосія Печерського, 1698–1702. В стилі українського барокко коштом київського полковника Війська Запорізького К. Мокиївського. Тридільна трибанна церква. (Вул. Січневого повстання, 32/1. Доїзд тролейбусом Nо 20).

Флорівський монастир. Жіночий. Відомий з XV ст. Зберігся архітектурний ансамбль. (Вул. Притисько-Микільська, 5 і Флорівська, 6/8. Доїзд метром до ст. «Контрактова площа»).

До ансамблю входять: Вознесенська церква, 1722–1732. Є головним храмом монастиря. Шестистовпна триапсидна трибанна споруда. В декорі фронтонів помітні риси народної дерев’яної архітектури. В інтер’єрі зберігся розпис ХІХ–ХХ ст.

Трапезна церква, XVII ст. Перша кам’яна споруда монастиря. Олійний живопис XX ст.

Воскресенська церква-ротонда, 1824. У стилі класицизму. Має досконалі пропорції і форми. Є одним з кращих творів архіт. А. Меленського.

Дзвіниця, 1740. Перебудована 1824. Прямокутна, триярусна споруда з рисами класицизму.

До ансамблю Флорівського монастиря входить також ряд житлових приміщень першої половини XIX ст. Монастир є діючим.

Гостинний двір, 1809. Споруджений архіт. JI. Руска на місці дерев’яного. У стилі класицизму. Зведено лише перший поверх. Вміщував понад 50 магазинів. (Контрактова пл , 4. Доїзд метром до ст. «Контрактова площа»).

Державний банк. Перші два поверхи збудовані 1902–1905, архітектори О. Кобелєвим, О. Вербицьким, третій і четвертий – 1934 архітектори Кобелєвим, В. Риковим. За своїми художніми якостями – одна з кращих споруд поч. XX ст. (Вул. Банківська, 9. Доїзд метром до ст. «Хрещатик»).

Губернаторський будинок, 1780. Пам’ятка раннього класицизму. (Вул. Січневого повстання, 29. Доїзд тролейбусом № 20).

Будинок музею Т. Шевченка, 1841. Капітально перебудований в 70-ті pp. XIX ст. Набув ренесансного декору. Належав міському голові П. Демидову, згодом – підприємцеві і меценату М. Терещенку. З 1949 – Державний музей Т. Шевченка. (Бульв. Т. Шевченка, 12. Доїзд тролейбусом Nо 9).

Університет, 1837–1843. В стилі пізнього класицизму за проектом архіт. В. Беретті. Завершив О. Беретті. (Вул. Володимирська, 60. Доїзд метром до ст. «Університет», тролейбусом Nо 12).

КЛАДОВИЩА

Байкове

Закладено в грудні 1833 для поховання осіб православного, лютеранського і католицького віросповідань (на спеціальних відокремлених частинах). Відповідно кожна частина мала свої каплиці. В 1884 збудовано кам’яну церкву (архітектор В. Ніколаєв), яка нині діє. Ліворуч від дороги розташоване Старе, а праворуч – Нове (з 1880-х pp.) кладовище. Останнє огорожено кам’яною стіною, яка має входи- брами, стилізовані під церкву, костел і кірху.

Збереглися склепи роботи архітекторів В. Городецького, В. Ніколаєва та ін. Є надгробки скульпторів і архітекторів В. Бородая, І. Гончара, Г. Кальченка, К. Кузнецова, В. Гнєздилова, А. Ігнащенка, Е. Білостоцького, Б. Довганя, О. Скобликова, А. Фуженка та ін. З 1875 вище Байкового кладовища діє крематорій (архіт. А. Милецький), з 1983 існує кулумбарій. (Вул. Байкова. Доїзд трамваями Nо 9, 10).

Лук’янївське

Виникло в 1870-х pp. як центральне. Тут поховано чимало представників козацьких старшинських родів, діячів УНР, а також померлих в’язнів Лук’янівської тюрми. В 1930-ті pp. на доріжках між дільницями в кінці кладовища заривали розстріляних репресованих. (Вул. Шамрила, 7. Доїзд тролейбусом № 16).

Звіринецьке

Вул. Верхня, 21. Доїзд тролейбусами № 10, 24. В. Тарновський, (молодший) (1837–1899), збирач старожитностей, матеріалів Т. Шевченка.

Бабин Яр

Між вулицями Коротченка, Мельникова і Дорогожицького.


    фейсбук