СВІТОВИД

Син Дажбога Світовид — бог, якому доручено пильнувати, щоб на небі, на землі і в підземнім царстві священно здійснювалися закони Дажбожі. В ім'я минулого, сучасного і майбутнього внуків Дажбога Світовид — Сонце моралі, мудрості, найвищого всебачення, чеснот та вірувань у земній тайні Любові і Краси, Безмежності і Вічності.

Світовид завжди у золотому шоломі із сімома мечами, а восьмий — у руці; виїжджає він на білому, як і в його батька, коні, воювати з темним мороком зла в години ночі. Для демонів ночі він — божество жаху, для людей — бог перемоги світла над тьмою. Боїться нечиста сила чотириголового бога. Коли іноді буває так, що напосяде вона темною хмарою з усіх сторін, дістає Світовид золотосяйний ріг і сурмить зорю, кличучи богів світлого дня. Вдень Світовид стає невидимим, відпочиває, готується до нових поєдинків. Своєю чистотою життєдайного сонця великий бог неба і світла став для людини живим втіленням Бога на землі. Та й сама назва бога Світовид означає "витязь, що приносить світло".

В ім'я святої трійці — неба, води і землі — мужні сини Оріани, озорені Світовидом, охоронені його мечами, звертались до свого світовидця в пору важливих подій та питань, і ніякий цар на землі не міг тоді змінити рішення, яке зійшло на них божественним світлом Дажбога.

На честь бога боротьби з мороком зла наші далекі пращури будували храми та приносили туди дарунки і пожертви. Про один з таких храмів на острові Ругії писав Саксон Граматик, данський хроніст-літописець. Храм той поділявся на дві частини; посеред будівлі було відокремлене місце на чотирьох колонах. Стеля сяяла малиновою фарбою, а замість стін звисали чудові килимові покриття. Там і стояло зображення Світовида — набагато вище за ріст людини, з чотирма головами, зверненими в чотири сторони світу. Борода у Світовида ретельно причесана, волосся підстрижене. В одній руці кумир тримав великий ріг, майстерно прикрашений коштовним металом. Кожного року жрець у відповідний день наповнював ріг вином — по ньому віщували благоденство наступного року. В лівій руці Світовид тримав лук, одяг його сягав колін; ноги стояли на голій землі, а підошви входили в землю. Біля статуї лежала кінська збруя і величезний меч, піхва і рукоять якого були надзвичайно мистецьки оздоблені сріблом".

Світовиду відправляли богослужіння у відзначені дні і ворожили про майбутнє. Він був богом земних плодів і богом війни. Йому належала третя частина здобичі, добутої на війні. Для його охорони призначались триста кращих воїнів з кіньми і стільки ж стрільців, які воювали в ім'я бога і називалися його військом. Все, що було добуто ними, приносилося в храм, де зберігалося у замішених скринях і призначених для цього коморах. Усе орійське плем'я, кожен чоловік і кожна жінка, вважали за честь принести йому пожертви. Навіть заморські царі присилали туди подарунки. В інших святинях Світовида, як і в згаданому вище, крім скарбів утримувався при храмі білий кінь, гриву і хвіст якому заборонялося завивати. Тільки жрець міг сісти на нього і годувати його. Предки вірили, що на цьому білому коні Світовид приносить на землю світанок і воює з ворогами дня. Пояснювали вони це тим, що кінь, залишений у стайні звечора, вранці був весь у піні, ніби після тривалої їзди. Цей священний білий кінь служив для щорічних віщувань. Коли збирались на війну, то перед храмом ставили потрійний ряд списів, устромлених в землю гострими кінцями, по два в кожному ряду. Списи стояли навхрест один до одного. Таким чином усіх списів було шість; відстань від першого ряду до другого була така ж, як від другого до третього. Після урочистої молитви жрець за вуздечко проводив коня через три ряди. Коли кінь, перестрибуючи, піднімав спочатку праву ногу, то це вважалося щасливою ознакою, і навпаки. Наші предки не починали важливої справи (походу чи плавання), не випробувавши стрибок тварини. Були й інші гадання. Жерці, приміром, брали три дощечки, в яких одна сторона була біла, а інша — чорна, і кидали. Якщо усі падали білою стороною — означало щастя, а коли чорною — нещастя. При храмі Світовида зберігалися священні знамена та орли. Знамена захищались на полі борні з особливою впертістю і мужністю.

Таким чином, наші пращури вірили у царювання бога Світовида на землі і вважали його покровителем як у мирні будні, так і на війні. Білий кінь Світовида вказував на лицарське життя бога на землі і на його войовничість як божества у боротьбі з потойбічним світом.

У 1848 році на Тернопільщині в гірському районі річки Збруч було знайдено триметрову статую з крем'янистого вапняку. На сьогодні встановлено, що збруцька знахідка відтворює верховного бога — Світовида. У центрі статуї зображено трійцю богів, яка символізує три світи: небо — світ Прав, землю — світ Яви і пекло — світ Нави. Від трійці доверху висічено зображення чотирьох богів — Белеса, Лада, Мокоші і Дажбога. Увінчує богів чотирилшош Світовид. Тут можна бачити ріг — символ достатку, чашу — символ гостинності, меча й коня — символи недоторканності земель. Наші далекі пращури вважали себе народом нескореним і непереможним, бо мали бога, який об'єднував усе.