Село (3.6 тис. жителів) Краснокутського району, розташоване на берегах р. Котельва. Перша згадка про хутір Пархомівка датується 1688 p., коли він разом з околицями належав охтирському полковникові І. Перекрестову. В 1704 р. у хазяїна, що завинив, відібрали всі його володіння, і Пархомівка стала державним селом, підпорядкованим Котельв’янській сотні. В 1789 р. імператриця Катерина II подарувала Пархомівку генерал-майору графу Г. Подгорічані. На рубежі XVIII-XIX ст. його брат споруджує тут великий садибний будинок у стилі флорентійських палаців, а на пагорбку в 1808 р. за проектом архітектора П. Ярославського постає садибна Покровська церква [27]. Це своєрідна культова споруда в стилі класицизму, в якій у дусі часу трансформовані прийоми церковного будівництва, що у XVII ст. широко застосовувалися на українських землях. Після Вітчизняної війни 1812 р. Пархомівський маєток переходить у власність поміщика Вучичевича, нащадкам якого належав майже до кінця XIX ст. При них в 1872 р. був побудований великий цукровий завод, що працює дотепер. Пархомівка відома також своїм історико-художнім музеєм, що веде історію з початку 1950-х pp. В основу його експозиції покладена багата особиста колекція місцевого ентузіаста і пристрасного аматора образотворчого мистецтва А. Лунєва. Офіційно музей створений в 1955 р., коли харківські художники передали в Пархомівку ряд своїх оригінальних робіт. Широку популярність сільська картинна галерея одержала завдяки документальному фільму київської кіностудії “Душі прекрасні поривання” і безлічі публікацій. Пархомівська експозиція почала поповнюватися подарунками з музейних фондів усього СРСР і від приватних осіб. Малюнок Пікассо подарував музею І. Еренбург, а натюрморт Сезанна та акварелі Іванова місцева жителька О. Лисогоренко. У цей час експозиція Пархомівського історико-художнього музею розташована у 9 залах колишнього садибного будинку графів Подгорічані, а за екскурсоводів в ньому правлять місцеві школярі.
