Село (2.4 тис. жителів) Царичанського району, розташоване на правому березі широкої пригирлової частини долини р. Оріль. Вперше Китайгород у письмових документах згадується в 1667 р. як форпост для захисту від татарських набігів. В 1730 р. за указом сенату для оборони південних рубежів Російської імперії, куди входили Лівобережна і Слобідська Україна, починається створення порубіжної фортифікаційної системи, що увійшла в історію під назвою Українська лінія. На території сучасної Дніпропетровщини вона проходила від гирла Орелі по її правому березі, і Китайгород став її частиною. Тут знаходився один з 57 редутів, побудованих на 285-кілометровій оборонній лінії. Після успіхів Росії у війнах з Туреччиною Українська лінія втратила своє військово-стратегічне значення і в 1784 р. була скасована. У цей час Китайгород пережив пору свого розквіту, від якої до наших днів збереглися прекрасні зразки українського культового зодчества середини XVIII ст.: Свято-Успенська церква (1754 р.) — єдина діюча, дзвіниця церкви Святої Варвари (1756 р.) [16] і Миколаївська церква (1757 р.), доволі компактно розташовані посередині городів нинішніх китайгородців, мабуть, відзначають центр містечка 250-річної давнини. На північ від Китайгорода, розтащованого на річкових терасах, піднімається гора Калитва (висотою 145 м). Це унікальне геологічне утворення відзначає місце, де 200 тис. років тому зупинився материковий льодовик, що насунувся зі Скандинавії і вкрив північну частину України.
