Falco naumanni Fleischer, 1818
Таксономічна належність
Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподібні (Falconiformes), родина — Соколові (Falconidae). Один з видів політипного роду; один з 8-ми видів у фауні України.
Природоохоронний статус виду
Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні
Пд. Європа, Пн. Африка, Зх., Центральна Азія. В Україні — в степовій смузі (останні роки тільки в Криму).
Чисельність і причини її зміни
Протягом ХХ ст. чисельність знижувалась, але в 1960-і рр. на Закарпатті та в Криму вид був досить звичайним і гніздився колоніями до 400 пар (Крим). В 1990-х рр. поодинокі пари були відомі в Донецькій обл. і Криму. В останні роки гніздування поодиноких пар ймовірне в Криму, але не виключено, що вид вже зник з гніздової фауни України. Дані різних авторів про гніздування виду на початку ХХІ ст. в Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській обл. та в Криму при перевірці не підтвердились. Сучасна чисельність виду в Європі оцінена в 25-42тис. пар. Спостерігається загальне зниження чисельності на пд. Європи, що пов'язано з багаторічними флуктаціями чисельності виду в межах ареалу. Причини падіння чисельності — тісні зв'язки з динамікою чисельності саранових, розорювання цілини, застосування пестицидів, відстріл.
Особливості біології та наукове значення
Гніздовий, перелітний птах. З'являється в кінці березня — квітні. Трапляється на вапнякових, глинистих урвищах, уступах скель, спорудах людини серед степу. Відкладає яйця наприкінці квітня — на початку травня. Гнізда влаштовує у норах, розщелинах скель, на карнизах будинків і урвищ. В минулому відомі колоніальні гніздування (Крим, Закарпаття). У кладці 4-5 яєць. Насиджує самка, 28 діб. Пташенята вилітають з гнізда у липні. Відліт з кінця серпня — у вересні. Живиться переважно комахами (сарана), дрібними мишоподібними гризунами і птахами.
Морфологічні ознаки
Маса тіла — 150-210 г, довжина тіла — 290-320 мм, розмах крил — 580-720 мм. У дорослого самця спина і більша частина верху крил руді, голова, смуги на крилах, надхвістя і хвіст зверху сірі, на верхівці хвоста чорна смуга; низ рудуватий з чорними плямами і рисками; махові пера чорно-бурі; дзьоб блакитно-сірий, восковиця і ноги жовті, очі темно-коричневі. Доросла самка і молодий птах зверху іржасті з темно-бурими плямами; знизу вохристі з бурими плямами. Від боривітра звичайного самка і молодий птах відрізняються кольором кігтів: у боривітра степового кігті білі.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
На гніздуванні охоронявся в Опуцькому заповіднику. Занесено до ЧКУ (1994), Червоного переліку МСОП та Європейського червоного переліку. Включено до QTES (Додаток ІІ), Бернської (Додаток ІІ) та Боннської (Додаток ІІ) конвенцій.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення
Відомостей немає.
Основні джерела інформації
Ветров, 1993; Міщенко, 1994; Пилюга,1995; Кінда, Костін, Бескаравайний, 1999; Кінда, 2000; Birds in Europe..., 2004; Ветров, Милобог, Стригунов, 2006.
