Побудований у 1856-1858 pp. за проектом архітектора Л. Оттона, палац первісно належав купцеві Абазі. У 1890-х роках тут розміщувалася Судова палата, а з 1920 р. - музей "Галерея старовинного живопису". З 1945 р. тут знаходиться Одеський музей західного та східного мистецтва.Палац побудований з використанням переважно форм раннього французького бароко. Споруда - Г-подібна у плані, зі скошеним зовнішнім наріжником та дворовою прибудовою, двоповерхова, на підвалах. З урахуванням пониження рельєфу створено цокольний поверх з вікнами в бік вул. Грецької. Поперечні осі крил закріплені головним входом (фасад на вул. Пушкінській) і центральним проїздом (фасад на вул.Грецькій). Дві внутрішні поздовжні стіни утворюють трирядне розпланування крила на вул. Пушкінській і є своєрідною інтерпретацією характерного для Одеси типу будинку з галерейними аркадами дворового фасаду. Цей розпланувальний прийом наявний і в іншому крилі. Кімнати двох основних рядів утворюють анфіладу і мають вихід до парадних двійчастих сходів, пов'я-заних із головним входом великим вестибюлем. Допоміжні сходи розподілені по галерейних частинах крил.Центрально-осьова симетрія вуличних фасадів підкреслена ризалітами невеликого виносу, акцентованими фігурними аттиками та парами фланкуваль-них напівколон коринфського ордера в кожномуповерсі (на головному вході і наріжному - ще й пілястрами). Вони активно збагачують витончену пластику стін, гладінь яких прорізана вікнами, декорованими чітко промальованою лиштвою типово барокового малюнка й увінчаними у 2-му поверсі поперемінно трикутними, сегментоподібними й прямими сандриками. Видовжені стрічки цоколю, профільованих карниза з ліпним фризом та міжповерхового гурту надають композиційному вирішені по переважно горизонтального характеру. Виразним пластичним акцентом сприймається пишно декорований наріжний еркер, який підтримується ліпними консолями у вигляді легкої ажурної сапети.Стильовому вирішенню інтер'єрів притаманні риси Ренесанcy й бароко. У1 -му поверсі основну увагу приділено парадному декору просторого вхідного вестибюля й головних мармурових сходів, які ведуть до великого залу 2-го поверху. Його оздоблення вирізняється витонченістю й розкішшю: ліпні плафони й плафонні падуги, настінні пілястри й "дзеркала" добре відтінюють органічно поєднані з ними за характером елементи експозиції. Анфілада залів, що розходяться звідси па обидва боки, вражає багатою ліпниною, майстерним плафонним живописом, набірними паркетами й багатьма іншими високохудожніми елементами оздоблення. Палац є яскравим зразком міської палацової споруди середини XIX ст.
О. І. Тищенко
