КОЧУБЕЇВ САДИБА у смт Диканьці – один з найбільших садибно-палацових класицистичних комплексів на Полтавщині. Започаткований у 18 ст. Належав родині Кочубеїв – представникам української козацької старшини, власникам великих земельних маеєностей на Україні, зокрема, в Полтавській губернії.
За часів гетьманщини Кочубеї обіймали посади генеральної старшини. Василь Леонтійович Кочубей (1640–1708) – генеральний писар (1687–1699), генеральний суддя (1699–1708) Лівобережної України, належав до тієї частини козацької старшини, яка орієнтувалася на російську державу. У серпні 1707 Кочубей і полтавський полковник І. Іскра надіслали листа Петру І, в якому повідомляли про переговори гетьмана І. Мазепи зі шведським королем Карлом XII і польським королем С. Лещинським про відрив України від Росії. Кочубей і Іскра були видані царським урядом Мазепі і незабаром страчені. Поховані в Києво-Печерській лаврі. Василь Васильович Кочубей (рік народження невідоитй – 1743) – полтавсткий пол ковник (1727–1743). У 1731–1739 командував козацьким полком на Українській лінії. Семен Васильович Кочубей (1725–1779) – ніжинський полковник (з 1746), генеральний обозний (з 1751), член Малоросійської колегії (з 1771). Віктор Павлович Кочубей (1768–1831) – російський державний діяч, граф (з 1799), князь (з 1831), віце-канцлер (1798–1801), міністр внутрішніх справ (1802–1807, 1819–1823), голова Державної ради і комітету міністрів (з 1827).
У кінці 18 ст. на території садиби розпочалися будівничв роботи, як вважають, за проектом архітектора Дж. Кваренгі. Головну композиційну вісь було прокладено від Миколаївської церкви через алею вікових дубів, парадний двір-курдонер до парафіяльної Троїцької церкви. Головною спорудою став мурований, двоповерховий палац з флігелями, розташованими обабіч. Олександр І, на честь перебування якого з боку парадного в’їзду від дороги Полтава–Гадяч збудовано Тріумфальну браму. Споруди садиби та художні цінності були зруйновані і пограбовані в роки громадянської війни. Архів і частину музею вивезено до Полтави.
