Проїхавши 33 км асфальтівкою на південь від Тернополя, потрапляємо у колишню столицю Теребовлянського удільного князівства - Теребовлю.
Місто Теребовля - одне з найстаріших міст на західно-українських землях, розташоване на берегах річки Гнізни, відзначило нещодавно своє 900-річчя.
Торгівельні шляхи, які пролягали через його територію, забезпечували постійний зв'язок з Києвом, Черніговим та Кримом, з такими країнами Європи як Польща, Угорщина, Чехія та ін.
Назва міста, можливо походить від старослов'янського слова „теребити" (корчувати, вирубувати ліс). В українській мові подекуди збережений термін „теребовля" означає очищені від чагарників місця.
Перша згадка про княжий град Теребовль у Іпатіївському літописі датована 1097 р. Восени того року в Любечі відбувся з'їзд руських князів на якому вони об'єдналися проти половецької небезпеки, а також підтвердили володіння кожного з них.„Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою... а Теребовль Василькові, і на цім вони цілували хреста..." - повідає літопис. Досягнені в Любечі домовленості відразу ж були порушені. Постійні чвари та суперечки між давньоруськими князями за володіння землями призвели до того, що в один із приїздів Василька Теребовлянського до Києва його було підступно схоплено за наклепом Володимирського князя Давида Ігоровича і за наказом Святополка Ізяславовича йому викололи очі. Про ці події можна довідатись із„Повісті про осліплення князя Василька Теребовельського",, що увійшла до„Повісті минулих літ". Сталося це 7 листопада 1097 р. Почувше проте, Володимир Мономах жахнувся: „Сього ж не було в Руській землі ні при дідах наших, ні при отцях наших, такого зла". Лишившись живим Василько зміг повернутись до Теребовля і князював до кінця своїх днів (1124 р.). У 1141 р. Теребов- лянське князівство було об'єднано з Перемишлянським, а столиця князівства перенесена до Галича. Хоча Теребовль втратив статус столиці, проте протягом багатьох століть був міцною твердинею, одним із найголовніших осередків торгівлі Галицького князівства.
Протягом усієї своєї історії Теребовль переживав періоди як піднесення, так і занепаду.
У 1241 р. війська хана Батия вщент зруйнували та спалили місто.
Рівно через сто років у 1341 р. Теребовль був захоплений польським королем Казимиром Великим. Близько 1360 р. за наказом короля було збудовано мурований замок.
1387 р. Теребовля першою з усіх міст Західного Поділля отримала Магдебурзьке право.
Починаючи від 1453 р. стає центром одного з трьох повітів Галицької землі - Руського воєводства, а назва „Теребовля" поступово витісняє -„Теребовль". Систематичні набіги на Теребовлю кримсько-татарських ординців в ХVI-ХVІІ ст. призводять до повного знищення міста та фортеці. Більше з руїн замок не піднявся, тільки рештки ще могутніх мурів височать над містом і до сьогодні.
У Теребовлі є можливість ознайомитися із комплексом Василіанського монастиря (XVI ст.), відомим ще під назвою "Підгорянського", або "Угорницького"; комплексом оборонних споруд монастиря кармелітів (1635-1639 рр.) ренесансно-барокової архітектури; церквою св. Миколая (кінець XVI ст. початку XVII ст.), яка є унікальним зразком оборонної культової споруди Поділля.
