Головна дзвіниця Києво-Печерської Лаври

У заповіднику є три дзвіниці: головна, що знаходиться поруч з руїнами Успенського собору, і дві в районі Ближніх і Дальніх печер.
Головну дзвіницю побудував архітектор Й.-Г. Шедель протягом 1731—1744 років. Перший варіант проекту головної дзвіниці, як дехто вважає, зробив 1720 року російський архітектор Ф. Васильєв. Але дзвіниця не схожа на цей проект. Очевидно, одержавши проект Васильєва, Шедель докорінно переробив його або ж зробив зовсім новий варіант, який і був використаний при побудові дзвіниці. До роботи по спорудженню дзвіниці були залучені найкращі майстри з кріпаків Києво-Печерської лаври: Ковнір, Рубашевський, родини Горохів, Шароварів та багатьох інших, висока художня майстерність яких знана була далеко за межами Києва й українських земель.
Дзвіниця має вигляд восьмигранної, чотириярусної башти, увінчаної напівсферичною банею. Висота дзвіниці 96 X’ 52 м, діаметр при основі 29 м, стіни першого ярусу мають понад 8 м товщини. Фундамент дзвіниці гратчастий, викладений із граніту на глибину до 7 м. На її будівництво затрачено близько 5 млн. штук цегли.
Дзвіниця відзначається багатим архітектурно-художнім оформленням. Перший ярус оздоблений під руст, другий — 32 колонами римсько-доричного ордера, розставленими групами (по 4 колони в кожній групі — між вісьмома вікнами). Над колонами навколо всього другого ярусу простягнутий масивний складний профільований антаблемент. Третій ярус облямований 16 подвійними колонами іонічного ордера, розміщеними по боках 8 аркових прогонів, красиво оздоблених, у свою чергу, колонами меншого розміру.
Четвертий ярус складається з 8 легких стояків, що утворюють 8 прогонів. Перед кожним стояком є по одній колоні римсько-корінфського ордера з керамічними позолоченими двоглавими орлами на капітелях.
На третьому і четвертому ярусах улаштовані видові майданчики, обгороджені масивними чавунними балюстрадами. На третьому ярусі знаходилися дзвони загальною вагою понад 6000 пудів. Найбільший дзвін важив 1636 пудів. Дзвін вагою в 1000 пудів відлив на початку
XVIII ст. відомий російський майстер Іван Моторін. І до наших днів на дзвіниці зберігаються три невеликих дзвони, вилитих ним.
На спеціальній платформі під банею в 1744 році встановлені куранти. 1903 року в Москві зробили нові куранти по типу кремлівських, які зберігаються до цього часу.
Дзвіниця має строгі архітектурні форми і величний силует. Розташована в центрі заповідника, вона об’єднує всі його архітектурні споруди в єдиний архітектурний комплекс і домінує над ним. Сам Шедель про дзвіницю говорив так: «Сия звоница в Киево-Печерской лавре трудом моим сделанная, каким образом по всей Руси и в Европе другой не обыщется... и на вечность оная звоница стоять будет».