Церква стоїть на березі Керченської протоки, в районі давнього порту. Храм зведено на місці колишньої базиліки. На одній з її колон, що збереглися, є напис, у якому зазначено дату "757". Фрагменти базиліки частково увійшли вструктуру і конструкції нового храму, який за стилістичними ознаками датується XIII—XIV ст. Західна частина розібрана під час будівництва у 1834 р. притвору. У 1842 р. зведено дзвіницю, у 1845 р. - бічний вівтар. Церква - чотиристовпна, хрещато-банева,тринавова; має три гранчасті апсиди, одну баню, нартекс та двоярусну дзвіницю. У цей пральній частині збереглися чотири мармурові колони з візантійськими капітелями коринфського ордера, на які спираються стовпи середохрестя. Вони несуть систему попружних арок та склепінь. Притвор - прямокутний у плані, тринавовий, перекритий коробовими склепіннями. Бічний вівтар - прямокутний у плані, з двома півкруглими виступами. Матеріал стін – черепашник і плінфа. Двосхилі дахи вкриті черепицею по дерев'яних кроквах. У членуваннях фасадів домінує вертикалізм, властивий балканським храмам XIII—XIV ст. Добудовані в XIX ст. притвор і дзвіниця набули форм відповідно псевдовізантійського стилю та класицизму. В інтер'єрі частково збереглися фрески XIII ст. на західних підбаневих стовпах. Церква є єдиним в Україні зразком візантійської сакральної архітектури доби середньовіччя.
О. І. Тищенко
