Rumex conlertus — багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, борозенчасте, до 1,5 м заввишки. Листки чергові, зісподу, особливо по жилках, при основі з розтрубами, які обгортають основу меживузля; нижні листки з довгими, зверху жолобчастими черешками, видовжено-серцевидні, по краях хвилясті, верхні — яйцевидно-ланцетні. Квітки двостатеві, зібрані у верхній частині стебел в густе волотевидне суцвіття. Оцвітина з шістьох листочків, розміщених у два кола, зелена, чашовидна; зовнішні листочки оцвітини трохи менші від половини ширини внутрішніх, внутрішні — округло-серцевидні, з розвиненим горбочком в одній частці, на двох інших горбочки малопомітні. Плід — тригранний горішок. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Щавель кінський росте по всій території України, крім Карпат і прикарпатських районів, по луках, вогкуватих узліссях, рівчаках.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують корені щавлю (Radix Rumicis conferti), які заготовляють навесні або восени. Викопані корені обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, прив'ялюють на відкритому повітрі, очищають від гнилих і відмерлих частин, розщеплюють, при необхідності, вподовж і сушать, розстеливши тонким шаром у затінку. Штучне сушіння проводять при температурі 50—60°. Сухих коренів виходить 30—35%. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки. Аптеками сировина не відпускається.
Хімічний склад
Корені щавлю містять 8—12 % дубильних речовин пірокатехінової і пірогалової груп, до 4 % похідних антрахінону, у складі яких є хризофанова кислота і емодин, флавоноїд неподин, ефірну олію, кавову кислоту, оксалат кальцію (до 9 % ), залізо у формі органічних сполук.
Фармакологічні властивості і використання
Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок настає через 10— 12 годин), при малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Галенові препарати щавлю мають також кровоспинні, глистогінні, холеретичні та холекінетичні властивості. Основними показаннями до призначення препаратів щавлю є коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, кровоточиві виразки шлунка тощо. Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепатохолециститах, холециститах і холангітах. Експериментально та в умовах клініки доведено ефективність настойки кореня щавлю при лікуванні гипертонічної хвороби. ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 2— 3 рази на день на 30 хвилин до їжі як в'яжучий, закріплюючий, проти глистяний і кровоспинний засіб або по півсклянки на ніч — як проносне; порошок кореня по 0,25 г 3 рази на день як в'яжучий засіб, або по 0,5—1 г на ніч — як послаблююче; настойку (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:10) по 50—60 крапель 3 рази на день протягом 2—3 тижнів. ЗОВНІШНЬО — полоскання відваром (готують, як у попередньому прописі); столову ложку сировини заливають 1 л окропу, кип'ятять 5 хвилин, проціджують і одержаний у такий спосіб настій вживають для одного спринцювання.
