ПЕРЕВОЛОЧАНСЬКА ФОРТЕЦЯ 17–18 ст. Виникла у середині 17 ст. як укріплене ядро слободи, згодом сотенного містечка Полтавського полку Переволочни. Контролювала Переволочанський перевіз через Дніпро. Спалена 1709 під час Північної війни 1700–1721. Незабаром відбудована поряд із старим городищем і включена до реєстру державних фортець Російської імперії. 1718 гарнізон фортеці налічував 426 солдатів і 8 офіцерів, на озброєнні було 26 гармат. У 20-х pp. 18 ст. проведено ремонт, а у 30-х pp. фортецю включено до складу Української лінії. Під час російсько-турецьких воєн 18 ст. у фортеці зосереджувалися війська, артилерія, припаси. 1763 тут зберігалося 100 гармат і 18 мортир та гаубиць.
За планами 18 ст. фортеця мала бастіонові окреслення у формі неправильного п’ятикутника. Захисні огорожі складалися із земляного валу та рову, що утворювали 5 бастіонів і равелін (передворотнє укріплення). Висота валів сягала 6–8 м, ширина рову – 25 м, а його глибина – 6 м. Загальна довжина укріплень становила понад 1300 м, а площа забудови – близько 20 га. У фортецю провадило двоє воріт, кілька хвірток, мостів і потаємних вилазів. Всередині розташовувалися церква з дзвіницею, казарми, будинок коменданта, порохові льохи, провіантські «магазейни», артилерійські цейхгаузи, вартівні, інженерна землянка та інші споруди. У кінці 18 ст. фортеця втратила значення і 1785 її статус було скасовано.
1962 фортецю затоплено водоймищем Дніпродзержинської ГЕС. Збереглася дерев’яна Воскресенська церква початку 18 ст., перевезена у кінці 18 ст. до міста Берислава (тепер Херсонської області).
