Місто (10.5 тис. жителів) обласного значення розташоване на берегах р. Сукіль. Перша письмова згадка про “болехівські землі” датується 1371 р. З XIV ст. з історичних документів відомо про поселення Болехів, що утворилося з Болехова Волоського і Болехова Російського. В 1546 р. місцева поміщиця А. Гросовська побудувала першу солеварню і дерев’яні укріплення, які в 1562 р. повністю знищили татари.
В XVI ст. болехівські поселення переходять до орендаря Н. Гедзинського. Він відновлює солеварню, будує замок і два костели (для шляхти і простолюдинів). У XVII ст. у Болехові, що находився на головному прикарпатському тракті, розвиваються торгівля і ремесла, він отримує міські права і стає одним з військових опорних пунктів Речі Посполитої на Прикарпатті. Після першого поділу Польщі в 1772 р. ці землі перейшли до Австрійської імперії, що монополізувала тут солеваріння.
На початку 1780-х років у Болехові оселилася велика група німецьких переселенців, від яких збереглися назви Колонія і Новий Вавилон. Місто в часи австрійського панування втрачає значення важливого торгового центру, тут розвивається кустарне виробництво, а в другій половині XIX ст. з’являються промислові підприємства. З містом тісно пов’язане ім’я відомої української письменниці та організатора жіночого руху на Прикарпатті Наталії Кобринської (1855–1920 рр.). Зберігся будинок, в якому жила письменниця і бували І. Франко, О. Кобилянська, М. Павлик Прикрасою Болехова є нещодавно від- реставрована компактна ратуша (XVIII ст.), з новою стилізованою під готику покрівлею башточки із пташиним гніздом у короні її декору, завдяки чому вся будівля набула зворушливо-затишного вигляду. З інших архітектурних визначних пам’яток цивільного призначення до наших днів дійшли кілька особняків XIX ст. і будинок солеварні (1895 р.). У центрі міста розташована греко-католицька Троїцька церква (XIX ст.), будівля якої виглядає майже повітряною на тлі громіздкої триярусної дзвіниці, розташованої поряд.
