Архітектурний комплекс розташований у південній, найдавнішій частині села і складається з двох споруд - церкви Різдва Богородиці та дзвіниці. Перша будівля зведена 1698 р, друга - у XVIII ст. з повторенням особливостей розміщення та композиційного вирішення попередньої дзвіниці.
Церква складається з послідовно розташованих по осі захід-схід квадратних зрубів бабинця, нави та вівтаря. До північної стіни вівтаря прибудовано невеличку ризницю (XIX ст.), а до західної стіни бабинця - обшитий дошками каркасний притвор (19Н p.). Нава дещо більша від вівтаря і бабинця й перекрита розвиненим двоярусним верхом восьмигранної форми, в той час як приміщення бабинця й вівтаря - чотиригранним пірамідальним склепінням. Поєднання в одній споруді таких різних за ступенем конструктивної та композиційної складності типів рубленого перекриття є досить рідкісним у дерев'яній архітектурі України й свідчить про архаїчний характер поліської будівельної культури XVII ст. Навіть двозаломний верх нави вирізняється конструктивним розривом між заломом і нижнім зрубом (у кутах четверика), а також влаштуванням додаткових горизонтальних в'язей для погашення сил розпору рубленого склепіння. Це свідчить про відсутність у поліських народних майстрів необхідного досвіду у зведенні восьмигранних верхів.Найповніше архаїчний характер споруди простежується в системі перекриття західного та східногозрубів. Це найпростіші пірамідальні склепіння чотиригранної форми, відокремлені від центрального верху дерев'яними водоточинами. До пережитків найдавніших традицій належать також випуски брусів, влаштовані в інтер'єрі споруди на перетині західного і східного зрубів з центральним. Не менш показовим є й асиметричне (лише з південного боку) розташування віконних прорізів у бабинці та вівтарі, аналогічне тра-диційному освітленню народного житла.Відмінності в архітектурно-конструктивному вирішенні центрального і бічних приміщень підкреслюють домінантну роль нави, що послідовно втілено в інтер'єрі споруди. Це досягнуто насамперед за рахунок протиставлення світлої й пластично насиченої нави відносно невисоким і затемненим приміщенням бабинця й вівтаря, а також завдяки розташуванню в наві величного триярусного іконостаса. Особливий художній інтерес в іконостасі становить нижній ярус з царськими вратами та іконами XVII-XVIII ст., виконаними в кращих традиціях бароко. Середня частина іконостаса з зображенням 12 апостолів виконана значно q'xiuie й, очевидно, перенесена до жубровицької церкви з іншого храму. Також іншій церкві належить і горішній ярус іконостаса з шести п'ятикутних ікон з попарно розташованими зображеннями апостолів, які вирізняються найбільшою архаїчністю малювання. Незважаючи на значні хронологічні й стилістичні нашаруванняу вирішенні окремих частин жубровицького іконостаса, він справляє цілісне художнє враження. У комплексі з композиційними та конструктивними особливостями церкви Різдва Богородиці це дає змогу вважати її одним з найцінніших зразків дерев'яної архітектури XVII ст. на території Українського Полісся.Дзвіниця розташована на схід від церкви й добре сприймається з головної вулиці села. Вона є важливим композиційним орієнтиром усього ансамблю. Будівля - триярусна. Два нижні яруси - рублені різно-великі четверики, а третій - обшита дошками аркада-галерея з невисоким чотирисхилим наметовим дахом. Первісно 1 -й ярус споруди був оточений опасанням, яке ще більше підкреслювало пірамідальний характер об'ємної композиції пам'ятки.Дзвіниця в Жубровичах належить до найскладніших зразків подібних будівель на території Полісся і в цьому полягає її безперечна історико-архітектурна цінність.
